Київські митники вилучили сокири часів Русі та козацької доби

Старовинні сокири без топорища з ознаками старовини митники виявили у трьох посилках. Вони були задекларовані як декоративні.

Про це повідомили у Київській митниці, пише Вечірній Київ.

Знахідки спрямували на експертизу до Національного військово-історичного музею України для встановлення належності їх до культурної цінності. Як визначили експерти, три виявлені митниками предмети — автентичні старовинні сокири з кричного заліза, до того ж — археологічного походження.

Виготовлені артефакти за допомогою ручного кування та ковальського зварювання з використанням технологій доіндустріального періоду. У них досі гострі леза, які зберегли первинну конфігурацію, і є сліди часткової реставрації.

Найбільшу з виявлених сокир, довжиною 20,5 см, визначено як сокиру доби козацтва, під умовною назвою "горбач". З одного боку полотна на ній проставлене майстрове клеймо. Вік артефакту — XVI-початок XVII століття. Цю важку робочу сокиру пов'язують з лісорубними або теслярськими роботами.

Дві менших сокири експерти визначили як робочі, теслярські сокири доби Київської Русі — X-XIII століть. Судячи з конструкції сокир (подовжений вирізний обух та відтягнуте донизу лезо), ймовірно, їх могли використовувати також як бойову зброю.

Оскільки дозволу Міністерства культури на вивезення культурних цінностей за кордон не було, знахідки вилучили до винесення судом відповідного рішення.

 

 

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.