У Грузії виник скандал через ікону із зображенням Сталіна

У головному соборі Грузії – тбіліському кафедральному храмі Святої Трійці - опозиціонери виявили ікону із зображенням святої Матрони Московської та радянського диктатора Йосипа Сталіна.

Про це пише РІСУ, з посиланням на Радіо Свобода.

З'ясувалося, що ікону храму подарувала проросійська партія "Альянс патріотів". Патріархія Грузинської Православної Церкви не бачить у іконі із зображенням Сталіна нічого антицерковного чи поганого.

Першим ікону із зображенням Сталіна на стіні храму Святої Трійці ("Самеба") помітив один із лідерів партії "Європейська Грузія" Георгій Канделакі. Він зняв ікону на відео та виклав у соціальній мережі з коментарем: "Вірною дорогою йдемо, товариші. Ще один успіх російської пропаганди в інформаційній війні: ініціатора знищення незалежності Грузії, вбивці тисячі священнослужителів та творця радянської тоталітарної системи, розмістили на іконі в Самебі".

При пильнішому розгляді виявилося, що йдеться про ікону святої Матрони Московської. Вона зарахована до лику святих рішенням Російської Православної Церкви у 2004 році.

Згідно з одним із міфів, культивованих деякими представниками РПЦ, у 1941 році, коли війська нацистської Німеччини впритул підійшли до Москви, Йосип Сталін нібито зустрівся з Матроною, і та вмовила радянського диктатора не залишати столицю. Крім того, за її порадою, Сталін нібито наказав винести на лінію фронту ікону Казанської Божої Матері.

Повідомлення про ікону із зображенням Сталіна у соборі Святої Трійці викликало в країні бурхливу реакцію. Засновник 1979 року "Республіканської партії Грузії", дисидент радянської доби Леван Бердзенішвілі заявив Радіо Свобода, що цей інцидент, на його думку, свідчить про дуже серйозну проблему: "Якщо люди думають, що Сталін – святий, то ці люди самі зовсім не святі ".

Влада країни, у тому числі правляча партія "Грузинська мрія" поки що ніяк не відреагувала на скандал.

Хоча, як зараз відзначають багато грузинських теологів, контекст ікон з Діоклетіаном зовсім інший: Сталін на іконі з блаженною Матроною постає не в образі мучителя, а лагідного християнина, який беззаперечно виконав божественну волю.

У Грузії міф про Сталіна (уродженця грузинського Горі, справжнє ім'я Йосип Джугашвілі) як про "таємного християнина" дуже популярний. Зважаючи на все, саме тому проросійська партія і подарувала храму ікону на рік вирішальних парламентських виборів.

 

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.