Музей Ханенків вперше від початку вторгнення відкрив виставку з власної колекції

У київському Музеї Ханенків відкрилася виставка "Золотом, кольором, світлом". Вона присвячена 175-річчю художника Вільгельма Котарбінського.

Про це повідомляє "Українська Правда. Життя".

Це перший проєкт від початку російського повномасштабного вторгнення, що показує частину колекції музею.

На виставці експонують станковий живопис та малюнки Вільгельма Котарбінського з музейної збірки. Також покажуть окремі частини декору "Червоної вітальні" музею, 84 поштові картки з приватної колекції Олександра Жуковського та книги з бібліотеки Ханенків.

Відвідати експозицію можна з середи по неділю. Проте окремі роботи та частини декору, створені Котарбінським, у супроводі кураторів можна буде побачити щочетверга. Це пов'язано з безпековими обмеженнями та через пошкодження, які отримав музей 10 жовтня 2022 року.

Вільгельм Котарбінський – польсько-український художник-монументаліст. Брав участь у розписі Володимирського собору. Разом з іншими митцями, зокрема з  Владиславом Галімським, Євгеном Вжещем та Яном Станіславським, заснував Товариство київських художників.

Символіст Котарбінський у своїх творах зображував біблійні та історичні сюжети, побутові сцени, фантастичні та алегоричні образи. 

Він створив оздоблення для зали Музею Ханенків, що має назву "Червона вітальня" – від кольору шпалер у ній. У композиції Червоної вітальні зображені чотири цивілізації стародавнього світу – Індії, Єгипту, Греції та Риму. Декоративний ансамбль цієї зали зберігся майже повністю.

Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків — музей світового мистецтва, що презентує найзначніші в Україні колекції мистецтва Європи, Азії та Давнього світу. Музей засновано в 1919 році відповідно до заповіту колекціонера Богдана Ханенка та дарчої його дружини Варвари Ханенко на ім'я Всеукраїнської академії наук. Основою колекції музею є художнє зібрання Богдана та Варвари Ханенків — українських колекціонерів та благодійників кінця 19 — початку 20 століття.

 

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.