У Гданську учасників Революції на граніті відзначили медалями Вдячності Європейського Центру Солідарності

Серед нагороджених - засновник "Історичної правди", історик, журналіст, військовослужбовець Вахтанг Кіпіані.

Про це повідомив польський історичк Ігор Галагіда. 

10 грудня у Ганську відзначили Міжнародний день прав людини, з цієї нагоди у Центрі Європейської Солідарності відбулося вручення медалей Вдячності.

Серед лауреатів – організатори та учасники Революції на граніті - першого повстання за незалежність України 1990 року: Вахтанг Кіпіані, Олексій Доній, Ярина Зайченко, посмертно Маркіян Іващишин. Також посмертно відзначили німецького опозиціонера Матіяша Домашка.

"Сьогодні мав честь отримати цю відзнаку - медаль вдячності від Європейського Центру Солідарності як учасник Студентської революції на граніті, а також - як було сказано - за активність у висвітленні складних питань українсько-польської історії. Приємно, що наші приятелі, спадкоємці "Солідарності" ці зусилля відзначили", - написав на своїй сторінці на фейсбук Вахтанг Кіпіані. 

Медаль подяки заснована для вшанування іноземців, які підтримували Польщу на шляху до свободи та демократії під час комуністичного режиму. Відзнака є символічною подякою за благодійність та підтримку.

 

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.