У Познані відновили могилу підполковника УНР

У Познані відновили могилу підполковника УНР Володимира Василіва.

Про це сповістив історик Юрій Юзич.

Підполковник Армії УНР Володимир Васильович Василів народився 10 жовтня 1893 року в Крем'янці на Волині, тепер це Тернопільська область. Середню освіту здобув у Київському кадетському корпусі, а професійну – у військовій школі. Службу в царській армії проходив у Гродненському гусарському полку.

З 1918 року служив в українській армії. Весною 1920 року долучився до 6-ої стрілецької дивізії Армії УНР на чолі із Марком Безручком. Брав участь у формуванні кінноти у Ланцуті. Був командиром 1-ої сотні у 6-му кінному курені імені Костя Горієнка. Планувалось, що цей підрозділ відновить славний Горієнківський полк, сформований генералом Всеволодом Петрівим у 1918 році.

Василів був командиром першого офіційно спільного польсько-українського підрозділу – партизанського загону, який мав діяти в більшовицькому запіллі. У червні 1920 року командувач Українського фронту польський генерал Антоній Лістовський видав наказ, щоб 1-ша сотня поручника Володимира Василіва підсилила цю партизанську групу.

У подальшому Василів відомий як один із командирів у цього партизанського підрозділу, який влітку 1920 року влився до складу 4-го кінного полку імені Івана Сірка. Та входив до складу Окремої кінної дивізії Армії УНР на чолі з Іваном Омеляновичем-Павленком. Першим полком цієї дивізії були легендарні "Чорні Запорожці".

У списку командних кадрів 6-ї стрілецької дивізії Марка Безручка, станом на листопад 1920 року, Василів фігурує вже як сотник та ад'ютант командира 46-го стрілецького полку. Осінню того року був інтернований у Польщі, разом з іншими частинами Армії УНР, що відступили через ріку Збруч до Галичини.

Останнє його місце служби в Армії УНР – Окрема кінна дивізія.

Після ліквідації таборів для інтернованих вояків Армії УНР Василів оселився у Познані. Першою тимчасовою його пропискою в цьому місті була вул. Яна Добровского 141, починаючи з 17 листопада 1925 року. Помер підполковник 13 березня в Познані, в шпиталі. Після довгої хвороби на сухоти, тобто від туберкульозу.

Заходами тодішньої Управи відділу Українського Центрального Комітету в Познані Василіва поховано на міському цвинтарі. Тоді ж впорядковано могилу і встаноленого хрест, який постраждав – скоріш за все – під час боїв у 1945 році. Адреса кладовища: aleja Armii Poznań, 61-001 Poznań.

У некролозі побратими відзначали: "на похороні була майже вся українська емігрантська колонія та багато знайомих покійного".

У наші дні могилу Василіва відшукали Костя Мазур і Андрій Гладій на гарнізонному православному цвинтарі познанської цитаделі. Координацію, із відновлення могили взяла на себе місцева українська активістка в Познані Анна Хранюк. 

За твердженням історикині Марти Худзік у подальших планах місцевих активістів є встановлення на Цитаделі Познаня таблиці, присвяченої генералам Армії УНР Сергію Кульжинському і Володимиру Ольшевському, які також померли і поховані у Познані.

 

Теми

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.

Випускник Лубенської гімназії, видатний правник УНР: до 160-річчя Сергія Шелухіна

6 жовтня минула 160-та річниця з дня народження Сергія Шелухіна – соратника Симона Петлюри, Генерального судді УНР, міністра судових справ УНР, юриста-правника, Генерального прокурора у добу Центральної Ради, письменника, історика та дипломата, учасника п'яти наукових товариств, обстоювача автокефального статусу Православної Церкви України, громадського і політичного діяча.

До питання правового статусу Східної Галичини у 1918-1939 роках

Встановлення Польщею контролю над територією Східної Галичини у період після листопада 1918 року відбулося внаслідок здійснення Польщею агресії проти ЗУНР, окупації та подальшої анексії Східної Галичини.

Закордонне представництво УГВР. "Америка нам допоможе!"

Після того, як органи нквс урср у 1944 році отримали інформацію про створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) і захопили протоколи установчих зборів цього повстанського тимчасового парламенту або уряду воюючої України, перед ними постало завдання знайти всіх його активних діячів. Але пошуки на українських теренах виявилися марними.