Спецпроект

Друга черга Музею Голодомору потребує добудови: Звернення наглядової ради

Наглядова рада Міжнародного благодійного фонду Музею Голодомору виступила зі зверненням з нагоди 90-х роковин початку Великого Голоду 1932-1933 років

Його текст є у розпорядженні Еспресо.

Як наголошують автори звернення, Музею потрібно добудувати "другу чергу" споруд й зараз це питання набуває "особливої ваги".

Повністю добудований Музей Голодомору "сприятиме осмисленню не лише геноцидної політики щодо українців у 1930-х роках, а й злочинів, вчинених Російською Федерацією у період повномасштабної агресії проти України, підвищить обізнаність громадськості про геноцид та інші прояви масового насильства й переслідувань цивільного населення України", йдеться у зверненні.

"Створення другої черги Музею матиме й зовнішньополітичне значення, допомагаючи утвердженню міжнародного авторитету України як цивілізованої держави, відданої фундаментальним принципам демократії та поваги до гідності і прав людини", - стверджується у документі.

При цьому витрати на проєктну документацію та дизайн Фонд бере на себе.

"Саме в ці дні Фонд завершує процес передачі прав на Вступну художню концепцію державі. Для реалізації проєкту основної експозиції Музею Фондом залучено понад 42 мільйони гривень добровільних благодійних цільових пожертв. Ми підтверджуємо свою готовність щодо продовження підтримки наступних етапів: проєктування - дизайн - та робочого проєктів експозиції", - зазначається у зверненні благодійного фонду Музею Голодомору.

"Маємо гідно вшанувати пам'ять жертв Голодомору в час 90-х роковин. І надалі спільно - владі і благодійникам - продовжити проєкт з тим, щоб вже за декілька років відкрити один із найкращих музеїв світу", - підсумовується у зверненні Наглядової ради Міжнародного благодійного фонду Музею Голодомору.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.