Спецпроект

МВС передало Музею Голодомору понад тисячу архівних справ

МВС передало для дослідження Національному музеєві Голодомору-геноциду 1022 справи періоду Голодомору 1932-33 років.

Про це повідомив пресцентр МВС України.

Передання документів відбулося до дня пам'яті жертв Голодомору 25 листопада. Справи фонду 32 "Кримінальні справи судових та позасудових органів" з Галузевого державного архіву передала державний секретар МВС Інна Ящук.

Більша частина справ датована березнем-червнем 1933 року. Тоді саме був пік смертності від голоду. Міністерство наголошує: канібалізм показує сплановане доведення українців до стану відчаю та переходу за межу людської моралі. У вказаних справах в анкеті обвинуваченого є графа "громадянство і національність", і видно, що майже всі фігуранти — українці.

"Ми як дослідники знаємо, що до цих дій вдавалися люди, які були доведені голодом до божевілля. Вони були хворими, бо здорова людина ніколи не буде їсти собі подібних. (...) Це мала цифра, якщо її екстраполювати на всю кількість населення тогочасної України. Тобто коли росіяни чи інші опоненти розказують, що ми — нація канібалів, це повна маячня та брехня, бо у відсотковому співвідношенні навіть не 1 % історій про канібалізм, а 0,000..." — розповіла Суспільному виконувачка обов'язків Музею Голодомору Леся Гасиджак.

В МВС додають, що ці архівні справи варто оцінити науковцям з точки зору медицини, психології, соціології, економічної географії та інших наук. А ще у відомстві підкреслюють, що в нинішній війні проти України Росія знову використовує голод як зброю. Росіяни спалюють або викрадають врожай, обстрілюють елеватори й порти, перешкоджають обігу зерна в Чорному морі, мінують поля, а також катують голодом українських військовополонених.

 

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".