Спецпроект

АНОНС: Музей Голодомору презентує виставку "Намір"

Національний музей Голодомору-геноциду запрошує 23 листопада на відкриття виставки "Намір".

Про це інформує Музей Голодомору.

Виставка "Намір" пропонує подивитися на факти Голодомору та злочини росіян, вчинені в Україні під час повномасштабного вторгнення протягом 2022–2023 років, через концепцію злочину геноциду, в якій ключове значення має доведеність спеціального наміру.

Виставка підготовлена в партнерстві з Центром дослідження воєнної історії Збройних Сил України за підтримки Фонду Арсенія Яценюка "Відкрий Україну".

Росія завжди заперечувала Голодомор. Це свідчить про те, що вона не полишала наміру повторити геноцид проти українців. І з часом від заперечень перейшла до реалізації цього наміру, розпочавши в лютому 2022 року проти України повномасштабну війну, що супроводжується численними вбивствами та насиллям проти цивільних українців. Ці дії мають ознаки геноциду, на чому наголошують юристи та історики.

Російські підручники з Куп'янська, хрести з масових поховань в Київській області та Ізюмі, щоденник закатованого письменника Володимира Вакуленка, спалене зерно з терміналів Чорноморського порту, історія дитини, яка повернулася до України після російського викрадення, листи російських школярів із закликами вбивати українців та багато іншого ви побачите в цій експозиції.

Підсилюючими елементами виставки будуть відеоінсталяції. З екранів на стінах ми покажемо, як розвивався намір винищення українців – від слів до дії, а також дамо експертні пояснення правових аспектів злочину геноциду.

Коли: 23 листопада о 14:00 год.

Де: у Залі пам'яті Національного музею Голодомору-геноциду (Київ, вул. Лаврська, 3).

Акредитація для ЗМІ обов'язкова. Реєстрація за посиланням або за номером телефону (044) 254-45-11

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.