IN MEMORIAM: У США помер радянський пілот-утікач Віктор Беленко

У 1976 році Беленко втік до Японії на МіГ-25 і отримав притулок у США, де й прожив решту свого життя.

Про це написала газета The New York Times.

На момент смерті льотчику було 76 років. Беленко помер у будинку для людей похилого віку в США після хвороби.

1976 року під час тренувальної місії над Японським морем лейтенант Віктор Беленко викрав радянський літак МіГ-25, приземлився на японському острові Хоккайдо і попросив політичного притулку в США. 

Рішення втекти льотчик ухвалив під час одного із тренувальних польотів – його літак просто несподівано зник з радарів. Керівництво вирішило, що він впав у море.

Згодом стало відомо, що пілот зміг надурити радари, пролетівши на наднизькій висоті. Радянські військові зв'язалися з японськими ВПС для того, щоб перехопити втікача, але щойно пілота почали переслідувати він знову зник з радарів.

1980 року Беленко отримав американське громадянство. У США Беленко працював консультантом в аерокосмічних компаніях та державних установах.

У листопаді 1976 року, після напружених перемовин літак таки повернули Радянському Союзу в розібраному вигляді – у 30 ящиках.

Про історію Віктора Беленка дивіться на YouTube-каналі WAS.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.