Спецпроект

АНОНС: У Варшаві відкриється виставка сучасного українського мистецтва «Голодомор. Геноцид 32/33»

29 листопада у Галереї Nizio у Варшаві відкриється виставка сучасного українського мистецтва «Голодомор. Геноцид 32/33», присвячена 90-ій річниці Голодомору 1932–1933 років.

Про це інформує портал "Наш вибір".

"Ми привеземо з України живопис і скульптуру українських митців з різних регіонів України: Львів, Київ, Одеса, Маріуполь, Донецьк, Кременчук та інших. Це 24 твори, більшість з яких написані в часи повномасштабного російського вторгнення. Вони про колективну пам'ять, про непробачення, про травму і про морення голодом", – зазначила у коментарі для порталу "Наш вибір" артдиректорка Благодійного фонду Козицького Христина Береговська, яка займалася збором творів мистецтва для проєкту.

Виставка "Голодомор. Геноцид 32/33" буде присвячена 90-ій річниці Голодомору 1932–1933 років. Захід має на меті переосмислити одну із найбільших трагедій українського народу засобами образотворчого мистецтва, а також привернути увагу до неї польської та української громадськості.

Виставка відбуватиметься за сприяння Посольства України у Польщі, Благодійного фонду Козицького, а також Галереї й Фонду Nizio.

Де: Галерея Nizio у Варшаві (вулиця Інжинерська, 3 / Inżynierska 3). 

Коли: Експозиція триватиме з 29 листопада до 2 січня 2024 року.

Галерея відкрита з понеділка по п'ятницю о 09:00–17:30.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.