У кінотеатрах стартував показ фільму «Іван і Марта» про подружжя шістдесятників Дзюбів

З 2 листопада у кінотеатрах України відбудеться показ документальної стрічки "Іван і Марта" про життя письменника, дисидента Івана Дзюбу та його дружину Марту Дзюбу.

Про це пише Суспільне.

Стрічка розповідає про українського літературознавця, дисидента, письменника, громадського діяча Івана Дзюбу та його дружину Марту. Разом вони прожили 62 роки. Історію кохання та громадської позиції двох інтелігентів розповідатиме з екрана Марта Дзюба.

Івана також можна буде побачити у фільмі – письменник з'являється, зокрема, на початку стрічки та у її завершальних епізодах. 

"Нам пощастило – майже весь час роботи над фільмом (2018-2022 рр.) наш герой був з нами. У липні 2021 року ми встигли зняти його ювілей — 90-річчя. Нині відеоплівка випромінює додаткові сенси — і життя Івана Михайловича, і нашого ставлення до матеріалу", — зазначає режисер фільму Сергій Буковський.

Зйомки "Івана і Марти" тривали з липня 2021 року.

Іван Дзюба був одним з ініціаторів першого в СРСР публічного протесту проти політики влади — у вересні 1965 року на прем'єрі фільму "Тіні забутих предків" у кінотеатрі "Україна", що в Києві, разом із Василем Стусом і В'ячеславом Чорноволом він вийшов на сцену, оприлюднивши інформацію про таємні арешти української творчої інтелігенції.

Іван Дзюба – автор праці "Інтернаціоналізм чи русифікація?", написаної у 1965 році.

У 1970-х роках Іван Дзюба був підданий гонінням за свої погляди, а 1972 року був виключений зі Спілки письменників України. Того ж року його ув'язнили на 18 місяців. Був одним із засновників Народного руху України у 1989 році. У 1992 році став другим міністром культури України. Є автором понад 400 праць та наукових статей. У 2001 році Івану Дзюбі надали звання Героя України. 

22 лютого 2022 року, за два дні до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Іван Дзюба помер. 

Марта Дзюба народилась у Львові, навчалась на фізичному факультеті Львівського університету, 1962 року познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком Іваном Дзюбою та переїхала до Києва.

Сергій Буковський — відомий український режисер-документаліст, лауреат Шевченківської премії. Серед найвідоміших його стрічок — "В. Сильвестров" про композитора Валентина Сильвестрова, "Головна роль" про кіноакторку Ніну Антонову, та "Живі" про українців, які пережили Голодомор 1932-1933 років.

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.