У кінотеатрах стартував показ фільму «Іван і Марта» про подружжя шістдесятників Дзюбів

З 2 листопада у кінотеатрах України відбудеться показ документальної стрічки "Іван і Марта" про життя письменника, дисидента Івана Дзюбу та його дружину Марту Дзюбу.

Про це пише Суспільне.

Стрічка розповідає про українського літературознавця, дисидента, письменника, громадського діяча Івана Дзюбу та його дружину Марту. Разом вони прожили 62 роки. Історію кохання та громадської позиції двох інтелігентів розповідатиме з екрана Марта Дзюба.

Івана також можна буде побачити у фільмі – письменник з'являється, зокрема, на початку стрічки та у її завершальних епізодах. 

"Нам пощастило – майже весь час роботи над фільмом (2018-2022 рр.) наш герой був з нами. У липні 2021 року ми встигли зняти його ювілей — 90-річчя. Нині відеоплівка випромінює додаткові сенси — і життя Івана Михайловича, і нашого ставлення до матеріалу", — зазначає режисер фільму Сергій Буковський.

Зйомки "Івана і Марти" тривали з липня 2021 року.

Іван Дзюба був одним з ініціаторів першого в СРСР публічного протесту проти політики влади — у вересні 1965 року на прем'єрі фільму "Тіні забутих предків" у кінотеатрі "Україна", що в Києві, разом із Василем Стусом і В'ячеславом Чорноволом він вийшов на сцену, оприлюднивши інформацію про таємні арешти української творчої інтелігенції.

Іван Дзюба – автор праці "Інтернаціоналізм чи русифікація?", написаної у 1965 році.

У 1970-х роках Іван Дзюба був підданий гонінням за свої погляди, а 1972 року був виключений зі Спілки письменників України. Того ж року його ув'язнили на 18 місяців. Був одним із засновників Народного руху України у 1989 році. У 1992 році став другим міністром культури України. Є автором понад 400 праць та наукових статей. У 2001 році Івану Дзюбі надали звання Героя України. 

22 лютого 2022 року, за два дні до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Іван Дзюба помер. 

Марта Дзюба народилась у Львові, навчалась на фізичному факультеті Львівського університету, 1962 року познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком Іваном Дзюбою та переїхала до Києва.

Сергій Буковський — відомий український режисер-документаліст, лауреат Шевченківської премії. Серед найвідоміших його стрічок — "В. Сильвестров" про композитора Валентина Сильвестрова, "Головна роль" про кіноакторку Ніну Антонову, та "Живі" про українців, які пережили Голодомор 1932-1933 років.

 

Крути-1918: вчені проти міфів

Довкола знакових подій з часом нагромаджуються міфи й легенди, які можуть не мати жодного стосунку до історичної дійсності. Бій під Крутами не став винятком. Вже на еміграції популяризація крутянського подвигу нерідко супроводжувалася неточностями і недоладностями, на що звертали увагу навіть окремі учасники визвольної боротьби й діячі української діаспори. Попри незрівнянно більші інформаційні можливості сучасного суспільства, сьогодні мас-медіа часом ретранслюють не лише давно спростовані легенди про бій під Крутами, але й новітні міфи, творці яких інколи доволі безапеляційно просувають своє "бачення" історичних подій.

Крутянці на світлинах

19 березня 1918 року Київ був у зажурі... Ховали крутянців... «Прості деревяні блакитні домовини були поставлені по дві на площадки візників». На Бібіковському бульварі стрікотіла плівкою відеокамера, що фільмувала траурну процесію. Професор Грушевський сказав: «Dulce et decorum est pro patria mori. – Солодко і прекрасно вмерти за отчизну так, як умерли оці сини й брати наші, які полягли головами, боронячи рідний край від ворогів...». У будівлі Центральної Ради робили ремонт – з фронтону знімали двоголового орла, символ російського самодержавства.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».