У кінотеатрах стартував показ фільму «Іван і Марта» про подружжя шістдесятників Дзюбів

З 2 листопада у кінотеатрах України відбудеться показ документальної стрічки "Іван і Марта" про життя письменника, дисидента Івана Дзюбу та його дружину Марту Дзюбу.

Про це пише Суспільне.

Стрічка розповідає про українського літературознавця, дисидента, письменника, громадського діяча Івана Дзюбу та його дружину Марту. Разом вони прожили 62 роки. Історію кохання та громадської позиції двох інтелігентів розповідатиме з екрана Марта Дзюба.

Івана також можна буде побачити у фільмі – письменник з'являється, зокрема, на початку стрічки та у її завершальних епізодах. 

"Нам пощастило – майже весь час роботи над фільмом (2018-2022 рр.) наш герой був з нами. У липні 2021 року ми встигли зняти його ювілей — 90-річчя. Нині відеоплівка випромінює додаткові сенси — і життя Івана Михайловича, і нашого ставлення до матеріалу", — зазначає режисер фільму Сергій Буковський.

Зйомки "Івана і Марти" тривали з липня 2021 року.

Іван Дзюба був одним з ініціаторів першого в СРСР публічного протесту проти політики влади — у вересні 1965 року на прем'єрі фільму "Тіні забутих предків" у кінотеатрі "Україна", що в Києві, разом із Василем Стусом і В'ячеславом Чорноволом він вийшов на сцену, оприлюднивши інформацію про таємні арешти української творчої інтелігенції.

Іван Дзюба – автор праці "Інтернаціоналізм чи русифікація?", написаної у 1965 році.

У 1970-х роках Іван Дзюба був підданий гонінням за свої погляди, а 1972 року був виключений зі Спілки письменників України. Того ж року його ув'язнили на 18 місяців. Був одним із засновників Народного руху України у 1989 році. У 1992 році став другим міністром культури України. Є автором понад 400 праць та наукових статей. У 2001 році Івану Дзюбі надали звання Героя України. 

22 лютого 2022 року, за два дні до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Іван Дзюба помер. 

Марта Дзюба народилась у Львові, навчалась на фізичному факультеті Львівського університету, 1962 року познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком Іваном Дзюбою та переїхала до Києва.

Сергій Буковський — відомий український режисер-документаліст, лауреат Шевченківської премії. Серед найвідоміших його стрічок — "В. Сильвестров" про композитора Валентина Сильвестрова, "Головна роль" про кіноакторку Ніну Антонову, та "Живі" про українців, які пережили Голодомор 1932-1933 років.

 

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.