На Полтавщині перейменували 80 об’єктів топонімії

У населених пунктах Мачухівської громади на Полтавщині перейменовано 80 об’єктів топонімії.

Про це інформує Полтавського офісу Українського інституту національної пам'яті.

У селі Мачухи вулицю Єсеніна перейменували на пошану видатного петлюрівця Всеволода Петріва (1883-1948) — письменника, педагога, військового міністра і генерал-хорунжого Армії Української Народної Республіки (УНР). 

 

Навесні 1918 року, як командир полку імені Костя Гордієнка, звільняв Полтавщину від російсько-більшовицьких загарбників. Спогади про цю та інші події, що відбувалися у тодішній Полтаві, на Полтавщині та в Україні загалом детально описані у мемуарах Всеволода Петріва "Спомини з часів Української революції (1917–1921)", видані у 1927–1931 роках. У цьому документі зазначено, що "полк Костя Гордієнка отримав поповнення, переважно із селян с. Мачухи та його округи. Кравці Полтави і Мачух пошили Гордієнківцям однострій". 

Вулиця і провулок Ковпака у Мачухах будуть носити ім'я Братів Бувалкіних. Так у громаді пошанували полеглих Героїв народної російсько-української війни за незалежність Владислава та Сергія Бувалкіних. Сергій Бувалкін – учасник російсько-української війни періоду АТО, унаслідок зазнаних на фронті травм помер у 2022 році. Похований у селі Мачухи.

 
Сергій Бувалкін

Владислав Бувалкін-майстер-сержант Служби безпеки України. Спецпризначенець. Був успішним підприємцем, займався парашутним спортом та спортивною стрільбою. У 2014 році разом із двома братами добровольцем пішов на російсько-українську війну і став професійним військовим. Учасник телевізійної програми "Хоробрі серця" (2014). Загинув 20 березня 2022 року при обороні Києва. 

В оновленій топоніміці пошанували й Анатолія Дяченка (1925-2008) — уродженця Мачух, літературознавця, критика, прозаїка, педагога. Його дідусь та бабуся вчителювали у Мачухах, а батько керував хоровим колективом. Анатолій Дяченко у 1959-1997 роках викладав  у Полтавському педагогічному університеті. 

Отримала нову назву й колишня вулиця трубадура російської імперії Пушкіна. Тепер вона називається "Земляків-Героїв УПА". 

Вулицю Чкалова також перейменували на честь уродженця Мачух, українського режисера та актора Миколи Вільшанського, який грав у театрах Саксаганського, Садовського, "Веселий жарт" (Київ); здійснював постановки у театрі Львова.

 
Микола Вільшанський

У селі Васики вулицю Лермонтова перейменували на Миколи Міхновського.

У селі Калашники вулицю Першотравневу перейменували на честь найвідомішого українського філософа Григорія Сковороди.

У селі Підлепичі вулицю Комсомольську назвали на честь українського гетьмана Пилипа Орлика.

У селі Сердюки вулицю Гагаріна переозначили на пошану Юрія Кондратюка, уродженця Полтави, вченого-винахідника, розробника ракетної техніки і теорії космічних польотів.

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.