IN MEMORIAM: Відійшла у засвіти поетеса і дисидентка Раїса Лиша
17 жовтня у Києві відійшла у вічність Раїса Лиша - українська поетеса, есеїстка, художниця, дисидентка, співробітниця реадакції газети «Наша віра», активістка УАПЦ третього відродження.
Про це
Раїса Лиша народилася 2 жовтня 1941 року в селі Єлизаветівка Царичанського району Дніпропетровської області. Батьки — селяни, козацького роду. Батько Савелій (Сава) Титович юнаком був у Армії УНР. У 1932 — розкуркулений, як і дід, і п'ятеро батькових братів; троє з них загинули від переслідувань у 30-ті роки. Сім'ю було викинено з хати взимку з двома дітьми, менший трирічний Степанко помер від Голодомор в 1933 поці.
Раїса Лиша закінчила школу в рідному селі, російське відділення філологічного факультету Дніпропетровського університету (1959—1964). Працювала вчителем, коректором, журналістом обласної молодіжної газети, редактором технічних текстів, бібліографом. У 1970-1980-ті роки переслідувалась карателями совєцького окупаційного КГБ.
Друкувалася на сторінках журналів "Україна", "Київ", "Дзвін", "Сучасність" та "Світовид".
У 1970-80-і роки підготувала поетичні збірки "Скитська баба", "Вертепне", "З води й повітря", фантасмагорію-феєрію "Сніговий монах". У 1988 році вірші Раїси Лиші прозвучали на радіо "Свобода", де їх було названо подією року.
Разом з Іваном Сокульським, Юрієм Вівташем, Орисею Сокульською та іншими у 1989 році видавала незалежний літературно-художній та громадсько-політичний журнал "Пороги". У 1990 році була учасником Всесоюзного фестивалю української поезії "Золотий гомін". У тому ж році стала лауреатом премії імені Василя Стуса.
Окрема частина доробку — есеї та статті з образотворчого мистецтва, поезії, культури, релігії. Малярські твори Раїси Лишої були представлені 1977 на виставці альтернативної образотвор-чости поетів "Прощання з кометою" в музеї Івана Гончара.
З 1992 року жила в Києві і працювала в редакції газети "Наша віра". Після смерті Євгена Сверстюка стала редакторкою газети "Наша віра".
