Замість Потьомкінської вулиця Грушевського. У Херсоні перейменували низку вулиць

Влада Херсона перейменувала кілька вулиць, площ та скверів − зокрема і тих, назви яких були пов’язані з Росією та радянським минулим.

Про це повідомив голова МВА Роман Мрочко у Telegram.

Зокрема, перейменували:

  • площу 200-річчя Херсона − на площу Збройних Сил України;
  • площу 40-річчя Перемоги − на площу Нескорених,
  • вулицю Московську − на вулицю Студентську,
  • вулицю Потьомкінську − на вулицю Михайла Грушевського;
  • вулицю Волгоградську у мкр "Янтарний" − на вулицю Маріупольську,
  • сквер О.С.Пушкіна − на сквер Фонтанний.  

Мрочко підкреслив, що нові назви пройшли громадські обговорення і численні дискусії у комісії з перейменування.

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.