В Україні випустили колекцію хусток з мистецькими творами, які викрала або знищила Росія

Кошти з продажу хусток, на яких зображено мистецькі твори, викрадені або знищені Росією, спрямують на відновлення будинків на Київщині.

Про це Укрінформу повідомила пресслужба UNITED24.

На одній із хусток зображено мозаїку "Святий великомученик Димитрій Солунський", яку створив невідомий художник у 12 ст. для Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря. У 1937 році радянська влада підірвала собор, а демонтовану мозаїку вивезли до Москви. Сьогодні вона перебуває у Третьяковській галереї.

Інший аксесуар - із картиною Архипа Куїнджі "Червоний захід". Її оригінал знаходиться в нью-йоркському Музеї мистецтва Метрополітен, ескіз картини зберігався в Маріупольському художньому музеї ім. Куїнджі, який був зруйнований навесні 2022 року російським авіаударом. З музею викрали понад 2000 робіт, серед них - цей ескіз. Його доля наразі невідома.

На третій хустці відтворено фрагмент розпису будинку української художниці - представниці наївного мистецтва Поліни Райко в Олешках на Херсонщині. 6 червня 2023 року росіяни підірвали Каховську ГЕС, і будинок підтопило. Більшість розписів втрачена назавжди.

"Мистецькі твори, що лягли в основу колекції OLIZ (бренд аксесуарів - ред.) та UNITED24, були привласнені або знищені Росією. Як і багато інших, точну кількість яких неможливо уявити. Їх підривали, різали, спалювали, втоптували в землю, але переважно викрадали. Щоб потім виставити у своїх музеях та галереях і назвати російським мистецтвом. Кожна хустка — історія викраденої або знищеної роботи українських митців. Кожна хустка — помічник у культурній дипломатії, можливість розказати світові правду", - розповіла координаторка платформи UNITED24 Ярослава Гресь.

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.