На могилі Миколи Міхновського відкрили меморіальну дошку

Місце відкриття меморіальної дошки – за кілька десятків метрів від пам’ятника Миколі Міхновському на центральній алеї Байкового кладовища в Києві.

2 вересня на могилі творця Української державності та українського війська урочисто відкрили меморіальну дошку. Вшанували Миколу Міхновського Історичний клуб "Холодний Яр", видавництво markobook, редакція газети "Незборима нація" та небайдужі українці.

На меморіальній плиті встановлено кьюр-код з посиланням на працю "Самостійна Україна" Миколи Міхновського та деякі інші його праці. Невдовзі виставимо і геолокацію, щоб легше було знайти могилу.

Тіло Миколи Міхновського виявили вранці 3 травня 1924 року в Києві, у садибі Володимира Шемета.

"Величезне, майже двометрове, з неприродньо зігнутою шиєю та схиленою головою, тіло важко висіло на гілці старої яблуні, ледь не торкаючись ногами української землі… Покійника першим побачив малий Ждан Шемет, який вибіг у садок на руханку", - написав Василь Коваль президент Історичного клубу "Холодний Яр".

Син члена Центральної Ради Ждан Шемет разом з матір'ю Вірою Андріївною доглядали за могилкою до висилки у Сибір у 1941 році.

1964 року, після реабілітації, Ждану Володимировичу дозволили повернутися до Києва. І він знову взявся оберігати могилку найбільшого друга свого батька. Але на початку 1960-х у цьому секторі почалися нові поховання. І на місці могили Міхновського були поховані інші люди.

Напередодні своєї смерті (у 2007 р.) Ждан Шемет показав місце поховання Міхновського Романові Ковалю і Леонідові Череватенку та вказав на орієнтири. Роман Коваль не раз водив "до Міхновського" людей, але згодом працівники кладовища змінили ландшафт і не стало орієнтирів, за якими це місце можна було впізнати.

Завдяки світлинам 2007 року, орієнтуючись на сусідні пам'ятники, зафіксовані на фото, членам Історичного клубу "Холодний Яр" Роману Ковалю, Марку Мельнику та Оксані Герасимюк 6 травня 2023 року вдалося віднайти точне місце поховання будівничого Українського держави та українського війська.

"Щоб зафіксувати цю святу для нас могилу, ми вирішили поставити меморіальний знак. Проєкт зробив Марко Мельник, ветеран АТО. На зібрані серед однодумців кошти створили меморіальний  знак – за сприяння скульптора Ігоря Семака. Вага пам'ятного знаку 140 кг", - зазначив Роман Коваль.

 

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.