Вилучені срібні прикраси давніх слов'ян VIII століття передали на зберігання у Національний музей історії України

Скарб було знайдено так званим «чорним археологом» та незаконно продано через інтернет-аукціон на початку літа.

Про це повідомили у Національному музеї історії України.

Музей отримав на відповідальне зберігання скарб срібних прикрас – фібул (застібок) з Сумської області. Скарб було вилучено в межах проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, відкритому за зробленою музеєм заявою про злочин за ознаками ч. 1 ст. 193 КК України (незаконне привласнення скарбу, що має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність).

Передані до музею чотири срібні фібули належать до волинцевської культури давніх слов'ян. Такі прикраси відомі за знахідками скарбів першої половини  VIII  століття у Середньому Подніпров'ї.

Парні фібули – застібки для верхнього одягу на кшталт плаща або накидки. Водночас вони виконували роль не лише застібок, а й прикрас, та були ознакою соціального статусу. Великі срібні фібули цього типу є найвищим жіночим атрибутом своєї доби, а їхня власниця належала до панівної верстви свого середовища.

Знахідок скарбів з такими фібулами відомо небагато. Схожі фібули знайдені в таких відомих скарбах як Харівка, Івахники, Пастирське, Залісся та Зайцеве. Формування цього типу прикрас пов'язують, з одного боку, із взаємодією потужного культурного імпульсу з Подунав'я, а з іншого – з впливом культур народів, підпорядкованих Хазарському Каганату.

Саме приховування в певний час скарбів з фібулами цього типу вважається відображенням якихось глобальних подій, погано нам зрозумілих за писемними джерелами того періоду, – потрясінь та переселень на наших теренах у 730-х роках.

Тому кожен новий подібний скарб додає важливу інформацію про етнокультурні процеси, що відбувалися на землях східних слов'ян напередодні появи тут прибульців з Північної Європи – вікінгів, та є важливою, раніше невідомою сторінкою історії України часів виникнення передумов утворення Русі.

Особливу вагу цьому скарбу додає те, що його було знайдено на Сумщині, де проходив історичний шлях по Сіверському Донцю на Дон і далі – в напрямку до Волги, або навпаки – вздовж північного узбережжя Чорного моря.

 

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.