Вилучені срібні прикраси давніх слов'ян VIII століття передали на зберігання у Національний музей історії України

Скарб було знайдено так званим «чорним археологом» та незаконно продано через інтернет-аукціон на початку літа.

Про це повідомили у Національному музеї історії України.

Музей отримав на відповідальне зберігання скарб срібних прикрас – фібул (застібок) з Сумської області. Скарб було вилучено в межах проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, відкритому за зробленою музеєм заявою про злочин за ознаками ч. 1 ст. 193 КК України (незаконне привласнення скарбу, що має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність).

Передані до музею чотири срібні фібули належать до волинцевської культури давніх слов'ян. Такі прикраси відомі за знахідками скарбів першої половини  VIII  століття у Середньому Подніпров'ї.

Парні фібули – застібки для верхнього одягу на кшталт плаща або накидки. Водночас вони виконували роль не лише застібок, а й прикрас, та були ознакою соціального статусу. Великі срібні фібули цього типу є найвищим жіночим атрибутом своєї доби, а їхня власниця належала до панівної верстви свого середовища.

Знахідок скарбів з такими фібулами відомо небагато. Схожі фібули знайдені в таких відомих скарбах як Харівка, Івахники, Пастирське, Залісся та Зайцеве. Формування цього типу прикрас пов'язують, з одного боку, із взаємодією потужного культурного імпульсу з Подунав'я, а з іншого – з впливом культур народів, підпорядкованих Хазарському Каганату.

Саме приховування в певний час скарбів з фібулами цього типу вважається відображенням якихось глобальних подій, погано нам зрозумілих за писемними джерелами того періоду, – потрясінь та переселень на наших теренах у 730-х роках.

Тому кожен новий подібний скарб додає важливу інформацію про етнокультурні процеси, що відбувалися на землях східних слов'ян напередодні появи тут прибульців з Північної Європи – вікінгів, та є важливою, раніше невідомою сторінкою історії України часів виникнення передумов утворення Русі.

Особливу вагу цьому скарбу додає те, що його було знайдено на Сумщині, де проходив історичний шлях по Сіверському Донцю на Дон і далі – в напрямку до Волги, або навпаки – вздовж північного узбережжя Чорного моря.

 

"Вільне місто" під орудою Нестора Махна і повсякдення революції. Фрагмент книжки "Дніпро. Біографія великого міста в степу"

Махновські війська тричі захоплювали Катеринослав. Вони повністю контролювали місто протягом шести тижнів у листопаді–грудні 1919 року. Щойно Махно увійшов до Катеринослава, як той був проголошений "вільним містом" під захистом Революційно-повстанської армії. Жителів закликали "припинити бути міщанами й обивателями" та "сміливо і рішуче стати до справи будівництва нового життя на рівних, справедливих і розумних началах".

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.