АНОНС: дискусія «Перші совіти. Малознана окупація» до річниці вступу СРСР у Другу світову

Публічна дискусія до річниці подій 17 вересня 1939 р. «Перші совіти. Малознана окупація» відбудеться 18 вересня о 15:00 в Музеї війни.

Про це інформує Музей війни.

До річниці початку Другої світової війни та вступу у неї 17 вересня 1939 р. Радянського Союзу як союзника Рейху, в просторі виставки "Україна – Розп'яття" Національного музею історії України в Другій світовій війні 18 вересня відбудеться розмова, у якій музейники та історики обговорять маловідомі факти 1939-1940 рр. та початку 1941 р. на теренах Західної України.

Період так званих "перших совітів" нерідко оминають увагою, але він є складовою Другої світової війни, оскільки в цей час на землі Галичини і Західної Волині, згодом Північної Буковини та Південної Бессарабії вперше прийшли масові репресії, депортації, в П'ятихатках під Харковом та в Биківні були розстріляні польські офіцери з "українського катинського списку", серед яких були й етнічні українці тощо. Уже в цей період українці як представники бездержавної нації, опинилися по різні боки барикад: у Війську Польському та в Червоній Армії.

Фокусування уваги широкого загалу на особливостях періоду 1939-1941 рр. на західних землях Україні дозволить учергове нагадати, що для України Друга світова війна почалася у 1939 р., вже тоді українці були втягнуті у непростий вир загальноєвропейського контексту.

Спікери та гості заходу:

-        Генеральний директор Музею Юрій Савчук;

-        Олеся Ісаюк, к.і.н, Національний Музей-Меморіал жертв окупаційних режимів, Центр досліджень визвольного руху;

-        Іван Стичинський, к.і.н, співробітник управління наукового забезпечення політики національної памʼяті Українського інституту національної памʼяті;

-        Даміан Марковський (онлайн-включення), Інститут воєнних досліджень ім. Яна Карського.

-        модератор – старший науковий співробітник Музею Роман Кабачій

Трансляція заходу також здійснюватиметься онлайн на офіційній сторінці Музею:

 

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.