На Львівщині хочуть перейменувати місто Червоноград

З 2 жовтня офіційно розпочнуться консультації з громадськістю щодо перейменування міста Червонограда.

Про це повідомили у пресслужбі Львівської ОВА.

"Міська рада вирішила утворити спеціальну робочу групу для проведення консультацій та затвердила її персональний склад. Підбити підсумки консультацій робоча група має не пізніше, ніж за 10 робочих днів після завершення їхнього проведення, а результати – оприлюднити на сайті міської ради", – йдеться у повідомленні.

Рекомендацію щодо зміни назви Червонограда озвучив Український інститут національної пам'яті, відповідно до закону про деколонізацію. Тож Консультації з громадськістю будуть першим кроком для перейменування міста. 

"Згідно з законом, місцева влада зобовʼязана у піврічний термін проконсультуватися з громадою і вибрати нову назву міста. Після того, як за неї проголосує міська рада, а згодом – Верховна Рада України, населений пункт змінить своє імʼя", – пояснив директор департаменту внутрішньої політики та комунікацій Львівської ОВА Юрій Горун.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.