Апеляційний суд зобов'язав знести "церкву-МАФ" біля Десятинної церкви у Києві

Північний апеляційний господарський суд підтвердив, що "церква-МАФ" на території музею знаходиться незаконно та має бути знесена коштом релігійної громади.

Про це повідомили у Національному музеї історії України.

Суддівська колегія підтвердила незаконність самочинного будівництва та зобов'язала знести "церкву-МАФ" коштом релігійної громади.

Водночас судді вирішили скасувати рішення суду першої інстанції в частині про скасування запису про держреєстрацію права власності на МАФ.

Нагадаємо, що 15 лютого, Господарський суд міста Києва виніс рішення, яким повністю задовольнив позов Національного музею історії України до релігійної громади православної церкви московського патріархату (офіційно – релігійна громада Української православної церкви "Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці").

У позові музей вимагав усунути перешкоду у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва ("церква-МАФ") та скасувати реєстраційний запис. Релігійна громада подала апеляцію на рішення суду.

"Церква-МАФ" збудована без жодних дозволів та знаходиться в буферній зоні пам'яток ЮНЕСКО, де заборонене нове будівництво, а також порушує ансамбль історичного археологічного комплексу "Десятинна церква".

Розміщення цієї споруди на земельній ділянці музею суперечить її цільовому використанню.

У 1998 році столичне землеуправління передало Національному музею історії України земельну ділянку. У 2004 році тодішній очільник музею Сергій Чайковський дав громаді УПЦ МП дозвіл на зведення на цьому місті каплиці. Через два роки релігійна громада МП встановила тимчасовий намет, який ще через рік перетворився на дерев'яну каплицю.

У 2011 році Юрій Мірошниченко, тодішній представник Януковича у Верховній Раді, зареєстрував законопроєкт, згідно з яким держава мала профінансувати православний комплекс біля фундаменту Десятинної церкви. 2012 року релігійна громада через суд отримала право власності на будівлю (але не на землю). Впродовж двох років музей Десятинної церкви отримав 10 мільйонів гривень з бюджету.

У 2018-му НМІУ звернувся до Окружного суду Києва з вимогою визнати рішення про держреєстрацію прав громади УПЦ МП на незаконно зведену каплицю – протиправною.У 2021 році Національний музей історії України в суді вимагав знести каплицю на його території.

 

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.