Один із засуджених за вбивство співака Віктора Хари покінчив життя самогубством

Верховний суд Чилі виніс остаточний вирок у справі про затримання, тортури та вбивство співака Віктора Хари у 1973 році.

Про це повідомила чилійська газета Publimetro

Шістьох колишніх військовиків віком від 73 до 85 років засуджено до 25 років за вбивство співака Віктора Хари у 1973 році. Ще одного обвинуваченого, колишнього офіцера, засуджено до восьми років ув'язнення за приховування вбивств і викрадень.

Один зі засуджених – 87-річний бригадир Ернан Чакон Сото застрелився у власному помешканні. Його виявили мертвим коли до нього прибув поліційний конвой, щоб відпровадити до в'язниці. 

Віктор Хара - чилійський поет, театральний режисер, співак і політичний активіст, який загинув під час військового перевороту 1973 року в Чилі, організованого генералом Аугусто Піночетом. Його жорстоке вбивство на стадіоні "Чилі", перетвореному на концтабір.

Протягом чотирьох днів його били, катували електричним струмом, ламали руки. 15 вересня його відвели в роздягальню стадіону і там убили пострілом в голову, після чого випустили в тіло автоматну чергу. Пізніше його тіло було виявлено на вулицях Сантьяго.

Через кілька днів після перевороту Віктор Хара став символом боротьби за свободу і справедливість у всій Латинській Америці.

У 1990 році в рамках урядового розслідування було офіційно проведено ексгумацію і розтин тіла, які показали, що в нього було випущено 44 кулі.

У грудні 2008 року всім вісьмом учасникам злочину чилійський суд пред'явив звинувачення. Семеро, які проживають в Чилі, були арештовані

Згідно з офіційними даними, під час диктатури Піночета понад 28 000 людей було піддано тортурам, 3 227 були вбиті, а близько 200 000 були вигнані.

 

Теми

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.