Як сьогодні виглядає краєзнавчий музей у Маріуполі?

У боях за місто його розбомбили краєзнавчий музей у Маріуполі, а після початку окупації пограбували

Про це пише Медуза — LIVE.

Маріупольський краєзнавчий музей відкрився 1920 року. Його колекція налічувала понад 53 тисячі артефактів Приазов'я. Після початку повномасштабної війни, боїв за Маріуполь та російської окупації міста будівля музею сильно постраждала. Частина експозиції згоріла, багато експонатів вкрали.

За інформацією російського видання "Таганрозька правда", серед втрачених експонатів — грамота Катерини II, надана грекам, що переселилися на узбережжя Азовського моря. А також крісло митрополита Ігнатія — єпископа Константинопольської, а потім Російської православної церкви, який жив у XVIII столітті, зарахований до лику святих і канонізований у 2017 році.

Як розповіла "Таганрозькій правді" директорка музею Раїса Божко, після початку боїв у місті маріупольські музеї довго "стояли без охорони" (сама вона повернулася до вже окупованого міста у червні 2022 року): "Туди можна було зайти і спокійно щось забрати" . За її словами, вціліли роботи Івана Айвазовського, Архіпа Куїнджі та інші історичні артефакти, загальна вартість яких оцінюється у півтора мільйона доларів. Експонати, що збереглися, співробітники музею перенесли в нову будівлю, поки йде реставрація зруйнованого корпусу, якою займається Російське історичне товариство.

 
 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.