У парку «Сколівські Бескиди» ознакували шлях пам’яті Юрія Руфа

Шлях бере свій початок біля водоспаду Кам’янка.

Про це повідомили у пресслужбі Львівської ОВА.

Довжина шляху пам'яті Юрія Руфа 12 км, передбачає 4 тематичні зупинки:

  • Руф Містичний (о. Журавлине/Мертве).
  • Руф Туристичний (скельний масив "Острів Пасхи").
  • Руф Історичний (хребет г. Ключ).
  • Руф як Особистість (г. Ключ).

Скануючи QR- коди на ознакованому шляху можна дізнатись про життя і творчість Юрія.

Юрій Руф (Юрій Романович) – український поет, письменник, вчений, громадський діяч, засновник літературного проєкту "Дух Нації". Народився 1980-го року на Тернопільщині. Серед його публікацій: "Багряна лірика" (2012), "Час Революції" (2014), "На зламі епох" (2015). Поезію Юрія включали до українських сучасних націоналістичних поетичних збірок "Голос крові" (2013) і "Відлуння свинцевих громовиць" (2015).

Юрій Руф загинув на війні з російськими окупантами 1 квітня 2022 року на Луганщині. 24 лютого він добровольцем пішов на війну та воював в складі 24-ї ОМБр ім. Короля Данила. У травні президент Володимир Зеленський нагородив його орденом "За мужність" ІІІ ступеня. 

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.