У Колодяжному на Волині віднайшли артефакти родинної садиби Косачів

Виявили стару каналізаційну яму, розміром 200 см на 400 см. Ці деталі дозволяють уточнити місцезнаходження будинку і уявити деталі культури побуту родини Косачів.

Про це повідомила літературознавиця, дослідниця біографії Лесі Українки Тамара Скрипка.

"Віднайти оригінальні меморії родини Косачів через століття тотальних руйнувань навіть фундаментів їхніх маєтків, здавалося б, неможливо. Зрештою, пошукові роботи у селі Колодяжному за ініціативи музейних працівників ніколи й не проводилися", - зазначила Тамара Скрипка.

Косачівська садиба у Колодяжному, як і всі тогочасні маєтки, будувався за принципом головного двору (житлові будинки, фліґелі, садки і парк) і чорного, тобто господарського, який був через дорогу від головної забудови. Ще за перших совєтів залишки Косачівського господарського двору зрівняли із землею.

Після Другоі світової війни тут були поля колгоспу імені Леніна (згодом ім. Лесі Українки). Землю, де знаходився й Косачівський житловий будинок для прислуги, а також – кухня, комори, пральня, душ, отримав під забудову колодяженець Петро Оксенюк. У 1956 році дім було зведено і родина оселилася у ньому.

Згодом дочка Петра Галина одружилася з Петром Рибачуком й подружжя побудувало свій дім поруч з батьківським. Під час газифікації села на поч. 2000-х рр. господарі копали рівчак для прокладення труб і несподівано відкопали інші труби – каналізаційні (можливо, водопровідні), Косачівського службового дому. По довжині цих труб можемо судити, що цей будинок стояв саме на місці теперішнього дому Рибачуків.

"Ще одна несподіванка чекала господарів при прокладанні каналізаціі з південної сторони дому. Прокопавши кілька метрів рівчака, вони виявили стару каналізаційну яму розміром 200 см на 400 см, яку й використали для своїх потреб. Ці деталі дозволяють уточнити місцезнаходження будинку, дах якого проглядається на кількох світлинах, і уявити деталі культури побуту родини Косачів", - розповіла Тамара Скрипнка.

Частина труби, прокладеної до службового будинку на чорному дворі маєтку Косачів, довжиною 112 см, діаметром 14 см, товщиною 2 см, вагою 17 кг; матеріал: обпалена і глазурована глина. 

 

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.