На Волині пам'ятку архітектури ХVІІІ століття передали у власність громади

Любешівський районний суд передав у власність громади селища Любешів пам'ятку архітектури національного значення XVІІІ століття «В'їзна брама садиби».

Про це інформує Волинська обласна прокуратура.

Любешівський районний суд задовольнив позов Камінь-Каширської окружної прокуратури та передав у власність громади селища Любешів безхазяйне майно – пам'ятку архітектури національного значення XVІІІ століття "В'їзна брама садиби".

Прокурори з'ясували, що право власності на об'єкт культурної спадщини не зареєстроване попри те, що улітку 2021 року селищна рада взяла приміщення на облік як безхазяйне майно.

Без оформлення права власності на пам'ятку неможливо проводити будь-які ремонтні, реставраційні чи інші роботи, пов'язані зі збереженням та схоронністю об'єкта культурної спадщини.

Таким чином, бездіяльність селищної ради могла призвести до руйнації брами.

Прокурори в суді домоглися передання пам'ятки у власність громади.

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.