Фонд імені Євгена Олефіренка збирає кошти на меморіальну стипендію

Необхідо зібрати 40 тисяч гривень.

Про це повідомила історикиня Ольга Гнатюк.

Фонд збирає кошти на "Меморіальну стипендію імені Євгена Олефіренка" для покриття плати за навчання для студента/ки, який/а вступить на магістерську програму "Історія" Національного університету "Києво-Могилянська академія" на контрактну форму навчання.

"Дорогі Друзі і Знайомі, дорогі випускники спільної програми Варшавського університету і Могилянки! У липні минулого року загинув під Бахмутом випускник нашої Кафедри історії Києво-Могилянської академії Євген Оліференко. Вражені цією непоправною втратою, ми заснували в памʼять Євгена стипендію його імені. Якщо минулого року ми легко зібрали кошти, то цього року ми стали перед викликом, бо не тільки наші ресурси вичерпуються, а й загалом усіх небайдужих людей", - написала Ольга Гнатюк.

Фонд засновано у пам'ять про Євгена Олефіренка — колишнього студента НАУКМА, випускника бакалаврської програми з історії 2010 року. 

До 24 лютого 2022 року Євген працював менеджером у готельному бізнесі. Після початку повномасштабного вторгнення мобілізувався до 206-го київського батальйону територіальної оборони, а закінчив свій бойовий шлях командиром взводу Першої окремої бригади спеціального призначення ім. Івана Богуна. За цей час Євген воював під Миколаєвом, був гранатометником і мінометником, навчав іноземних добровольців.

Його підрозділ до останнього захищав Лисичанськ на Луганщині. Він зумів вивести свій взвод з напівоточеного міста неушкодженим. Євген Олефіренко загинув під Бахмутом 7 липня 2022 року.

Здійснити переказ можна за посиланням або за реквізитами:

Реєстраційний номер отримувача: ЄДРПОУ 20072119

Призначення платежу: БЛАГОДІЙНИЙ ВНЕСОК У ФОНД ІМЕНІ Є. ОЛЕФІРЕНКА
Міжнародний Благодійний Фонд відродження Києво-Могилянської Академії
П/Р UA823052990000026009045024658
 

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.