Спецпроект

До Музею Голодомору повернули відреставровану картину Віктора Цимбала «1933»

Співробітники Національний науково-дослідний реставраційний центр України завершили відновлення картини Віктора Цимбала «1933» — одного з найбільш знакових художніх творів, присвячених Голодомору.

Про це повідомили у Музеї Голодомору.

Співробітники Національний науково-дослідний реставраційний центр України завершили відновлення картини Віктора Цимбала "1933" — одного з найбільш знакових художніх творів, присвячених Голодомору. Полотно вже повернули до фондів Національного музею Голодомору-геноциду.

Віктор Цимбал (1901–1968), відомий в Америці український художник, ветеран армії УНР написав цю картину в 1936 році. Вона вважається вершинним його мистецьким досягненням, а за версією деяких мистецтвознавців — першим в історії живопису масштабним відображенням геноциду української нації.

"Хотіла б щиро подякувати майстрам Національного науково-дослідного реставраційного центру України за якісну та оперативну роботу над полотном, яке, на нашу думку, має загальнонаціональне значення. Попри воєнні дії, нашим партнерам вдалося повернути цінним музейним експонатам майже ідеальний стан", — сказала зберігачка фондів Музею Голодомору Марина Принь.

Картина "1933" була написана і вперше публічно представлена в Аргентині. Вона вражала багатьох глядачів, а на одному з її показів прихильники комуністичної ідеології навіть зчинили бійку. Після переїзду родини художника до США у 1960-х роках Віктор Цимбал подарував полотно Українській вільній академії наук (УВАН).

Роботу неодноразово експонували на виставках у США. У 2020 році президент УВАН Альберт Кіпа від імені організації подарував її Національному музею Голодомору-геноциду. Наприкінці 2021 року музей передав картину на реставрацію.

Планується, що відреставрована картина В. Цимбала буде представлена у Музеї Голодомору відвідувачам у рамках заходів із вшанування 90-х роковин Голодомору-геноциду.

Крім картини, реставратори також відновили два документи початку ХХ століття з фондів Музею.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.