У Києві відкрилася виставка картин Марії Примаченко

У Києві відкрилася виставка "Марія Малює", де представлені сто донині неекспонованих картин Марії Примаченко.

Про це повідомляє Укрінформ.

Усі сто творів різного тематичного спрямування надав для показу мистецтвознавець Едуард Димшиц. Це його приватна колекція, яка раніше ніколи не виставлялася. Мистецтвознавець розповів, що збирав картини Примаченко впродовж 30 років. Він підкреслив, що вважає творчість Марії Примаченко своєрідним кодом української нації, оскільки вона була "заглиблена в цю землю, дуже добре знала, як живуть люди на цій землі". Окрім того, мистецтвознавець назвав творчість авторки своєрідним символом незламності.

"Вона мала дуже важку долю. Поховала свого коханого чоловіка на початку Другої світової війни, який навіть не встиг побачити їхнього спільного сина. Все її життя пройшло без матеріальних розкошів. Примаченко все життя хворіла на поліомієліт. Але все одно завжди була стійкою людиною", – розповів Димшиц.

Проєкт створений у співпраці з Фондом родини Марії Примаченко.

Ознайомитися з унікальною експозицією можна впродовж 7 липня - 27 серпня 2023 року в Українському Домі за адресою вулиця Хрещатик, 2.

 

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.