АНОНС: лекція «КримНеЇх – російські міфи історії півострова»

До на лекції «КримНеЇх – російські міфи історії півострова» від історика Сергія Громенка можна долучитися онлайн 6 липня.

Крим, лютий 2014. На трасах півострова з'являються вантажівки без номерів. Озброєні люди без розпізнавальних знаків, яких згодом назвуть "зеленими чоловічками", захоплюють аеропорт у Сімферополі, переправу в Керчі, Верховну Раду Криму. Тоді ж з'являється і оце недолуге, остогидле, вже давно перетворене на мем "КримНаш". У цій фразі втілені усі фальсифікації та міфи, які мали виправдати незаконну агресію росії.

Крим позиціонували як "одвічну російську землю", хоча до середини ХІХ століття росіян тут майже не було. То де ж шукати коріння всіх цих імперських легенд? Чий був півострів впродовж останніх кількох століть? З якою метою творили та поширювали російські міфи та хто саме це робив?

Відповіді шукайте на лекції "КримНеЇх – російські міфи історії півострова" від Сергія Громенка, кандидата історичних наук, письменника і публіциста.

Ви дізнаєтеся:
- що таке міф "КримНаш" і яку роль відіграє в сьогоденні.
- коли і як він формувався.
- з яких тверджень він складається і чому вони не витримують критики.

Тому якщо вам цікаво, як же протистояти російській пропаганді та чий Крим насправді, запрошуємо долучатися онлайн 6 липня о 19.00.

Для доступу задонатьте будь-яку суму на МОНОбанку 5375 4112 0015 5815 або PayPal (реквізити на https://bavovna.help/), Всі зібрані кошти будуть спрямовані на допомогу ЗСУ.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.