Таємна операція СБУ зі звільнення Криму: як в 1994 росіяни хотіли анексувати півострів

За XX століття Крим не раз переходив з одних рук в інші. Цей невеликий півострів з мальовничим узбережжям, стратегічно важливою морською базою та низькою щільністю населення безперервно ставав центром історичних подій. 1994 рік — один з найбільш драматичних в новітній історії Криму та всієї України. У фільмі Суспільного Мовлення «Крим. Звільнення», заснованому на архівних матеріалах та спогадах головних учасників тих подій, послідовно розкриваються ключові моменти операції «Щит України».

За XX століття Крим не раз переходив з одних рук в інші. Цей невеликий півострів з мальовничим узбережжям, стратегічно важливою морською базою та низькою щільністю населення безперервно ставав центром історичних подій.

1994 рік — один з найбільш драматичних в новітній історії Криму та всієї України. У фільмі Суспільного Мовлення "Крим. Звільнення", заснованому на архівних матеріалах та спогадах головних учасників тих подій, послідовно розкриваються ключові моменти операції "Щит України". 29 років тому СБУ почала спецзавдання під грифом "таємно". Тоді група "Альфа" завадила росіянам від'єднати Крим від України. У кінострічці від "Кіностудії дитячих та юнацьких фільмів ім. О. О. Ханжонкова" розкривається вся правда про політичних "шісток" росії в Криму та який вплив вони мали на становлення української державності на півострові. Фільм розповідає про вплив суспільства на ці події, про перемоги та поразки, про загрози для всієї країни, а також про політичні помилки, які можна оцінити з перспективи сьогодення.

Безпосередні учасники спецоперації та герої фільму: перший Голова Служби безпеки України, людина, яка першою отримала схвалення від Президента Кравчука щодо початку спецоперації, — Євген Марчук; генерал-лейтенант СБУ Василь Крутов; генерал-майор СБУ Віталій Романченко; полковники СБУ Сергій Ропаєв та Павло Дубров, полковник Іван Якубець.

12 лютого 1991 року Верховна Рада УРСР прийняла закон "Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки". Автономний статус півострова сприяв посиленню сепаратистських настроїв. Російські націоналісти з місцевої інтелігенції, військові пенсіонери та представники проросійського бізнесу виступили як головні пропагандисти Республіканської партії Криму, яка прагнула приєднати Крим до росії.

 

з фільму Суспільного Мовлення "Крим. Звільнення"

У квітні сформований міжпартійний блок "Росія" здобув перемогу на виборах до Верховної Ради АРК, що дозволило Мєшкову (майбутній президент Криму) підпорядковувати собі місцеві силові відомства, запровадити на території Криму відмінний від решти України часовий пояс та російський рубль як паралельну з гривнею валюту.

"Він, до речі, не довго був президентом, менш як пів року, це довга історія як він перестав бути президентом, але в цьому був задіяний весь комплекс політичних механізмів Києва по Криму в цілому…", — розповідає у фільмі Суспільного перший голова СБУ, Євген Марчук.

 
Євген Марчук

з фільму Суспільного Мовлення "Крим. Звільнення"

Маріонеткова влада, поставлена росією в Криму, працювала швидко та оперативно. Надходила інформація про те, що Мєшков намагається підкорити всі силові структури собі, після чого провести референдум і піти з-під впливу Києва. Але росіяни не врахували, що за кожним їхнім рухом стежать з України.

"В 1994-му Київ не тільки показував зуби, а досить серйозно включався політичний компонент. І ВР, і спецкомісії, і президентські структури, і військові, і спецслужби. Але найголовніше, що Київ щодня давав команди структурам що робити, як себе вести", — розповідає перший голова СБУ Євген Кирилович.

Вся структура правоохоронних органів перейшла на бік Мєшкова, вся місцева влада підтримувала сепаратистські рухи. "Ти за Київ чи за Сімферополь?": міліціянти мали обрати позицію. Тамтешні "братки" та посіпаки Мєшкова почали роздавати зброю. Стало зрозуміло, що в будь-який момент може пролитися кров.

"Треба було, щоб хтось узяв у свої руки всі ці процеси. В Києві зрозуміли, що треба поспішати. Якби не було таких рішучих кроків і рішучих людей, Москва б затіяла свою гру", — Рефат Чубаров.

 
Рефат Чубаров

з фільму Суспільного Мовлення "Крим. Звільнення"

На той час уже два роки тривала холодна війна за Крим. Росія понад усе хотіла присвоїти собі Чорноморський флот. У 1994 році за згодою двох президентів у Севастополі було розміщено як ВМФ росії, так і ВМС України. "Альфа" хотіла летіти в Крим літаками чи гелікоптерами. Основною проблемою була ППО Чорноморського флоту, яка діяла б на ураження в разі фіксації літаків. В результаті мозкового штурму було вирішено, що особовий склад, залучений до операції "Щит України", розділиться на дві групи.

Паралельно з прибуттям спецназу на півострові було розгорнуто операцію прикриття, в якій брали участь українські прикордонники та війська спеціального призначення.

Останньою краплею, що переповнила чашу терпіння офіційного Києва, став замах Мєшкова на Службу безпеки України. Стало відомо, що так званий президент збирається призначити нового керівника кримського відділення СБУ і таким чином встановити контроль над найсекретнішим відомством країни. І це був замах не лише на спецслужбу, а й на самі основи державного устрою.

За лічені хвилини "рядові", здавалося б, СБУшники перетворилися на грізних бійців спецназу. Їхній зовнішній вигляд був своєрідним меседжем від центральної влади — українська держава відновлює контроль над півостровом. Географія спецоперації включала не лише приміщення Служби безпеки, а й інші важливі установи — уряд, Кримська Верховна Рада, районні відділення міліції. Українські військові уважно стежили за загальною ситуацією на півострові.

Всі ці злагоджені дії призвели до того, що кримський маятник хитнувся в бік центральної київської влади. Після звільнення з посади Юрія Мєшкова вивезли до Москви російські військові. Пізніше він заявив, що його отруїли на півострові й цей виїзд був не втечею, а евакуацією.

"Просто отруїли, а потім вже російські офіцери до Москви перекинули військовим бортом", — згадував експрезидент Криму.

 

з фільму Суспільного Мовлення "Крим. Звільнення"

Всі помилки і недоробки тієї першої спроби, що зустріла гідний опір з боку вітчизняних силовиків, були враховані агресором у замаху номер два 2014 року, який, на жаль, виявився трагічним для України. І тут нізвідки знову з'явився Мєшков. Він приїхав підтримати росіян, щоб вкотре здійснити спробу приєднання Криму до росії.

Якщо вірити німецькому філософу Гегелю, то історія циклічна, вона "повторюється двічі — спочатку як трагедія, потім як фарс". Дев'ять років тому нечемні сусіди зазіхнули на території суверенної України. А 24 лютого 2022 року запустили новий виток кривавої війни й розпалили лють українців. Ті, хто захищав нас 29 років тому, сумлінно виконують свої обов'язки й зараз. А тому просто неможливо перемогти країну, коли всі покоління, як на полі бою, так і в суспільному житті, стоять на її захисті.

Фільм "Крим. Звільнення" буде доступний до перегляду 28 червня на YouTube-каналі Першого від Суспільного Мовлення.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.