"Тіні забутих предків" покажуть на Венеційському кінофестивалі

У спеціальній ретроспективній програмі Венеційського кінофестивалю покажуть стрічку українсько-вірменського режисера Сергія Параджанова "Тіні забутих предків".

Про це 27 липня у Facebook повідомив кінознавець, ексочільник "Довженко-Центру" Іван Козленко.

"Показ присвячено 100-літтю Сергія Параджанова. Вперше в історії українську кінокласику буде показано в офіційній ретроспективній програмі кінофестивалю класу "А"", — написав він.

Козленко зазначає, що "Тіні" у Венеції — це заслуга кінокритика Андрія Алферова, який провів переговори з керівництвом кінофестивалю. Та додає, що фестивалі класу "А" зазвичай показують світову класику в новореставрованих версіях: "У випадку України нова реставрація фільму з огляду на шкідницьку політику Держкіно України, на жаль, неможлива".

У Венеції покажуть реставрований фільм 2012 року, над яким працювали:

  • фотограф і оператор Олег Павлюченков;
  • керівник цифрової лабораторії "Довженко-Центру" Олександр Бертман (усунення цифрових дефектів, що утворились з часом);
  • Тетяна Деркач (технічний контроль і супровід цифрової корекції).

"Тіні забутих предків" (в міжнародному прокаті "Дикі коні вогню") — український радянський художній фільм режисера Сергія Параджанова, відзнятий у 1964 році на кіностудії імені Олександра Довженка. Екранізація однойменної повісті Михайла Коцюбинського.

У березні 1965-го фільм брав участь у кінофестивалі в аргентинському місті Мар-дель-Платі, за підсумками якого стрічку нагородили "Південним хрестом", а також призом ФІПРЕССІ за колір, світло та спецефекти.

А у 1966 році Параджанов отримав золоту медаль на кінофестивалі у Салоніках (Греція).

Венеційський міжнародний кінофестиваль — найстаріший кінофестиваль у світі, заснований у 1932 році за ініціативи Беніто Муссоліні. Проводиться щорічно у вересні на острові Лідо.

У 2023 році кінофестиваль відбуватиметься з 30 серпня до 9 вересня. З програмою фестивалю можна ознайомитися за посиланням

 

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.