АНОНС: виставка Харківського літмузею "Власні назви"

Харкіський літературний музей запрошує 29 липня на вуличну виставку «Власні назви».

Про це повідомили на фейсбук-сторінці Літмузею.

У форматі балачок на лавочках експерти говоритимуть про те, як на нас впливає російська література, чи важливо, чиї імена носять наші вулиці і що ми знаємо про власних письменників. В обговореннях приймуть участь:

- харківський краєзнавець Максим Розенфельд

- літературний критик Євген Стасіневич

- філософ Вахтанг Кебуладзе та інші експерти

Гості обговорять питання подолання колоніального минулого в топонімах міста. Між розмовами на відвідувачів чекає музика від харківського музиканта гурту КН8 Гліба Ковальова.

"Довгий час ми ходимо вулицями, названими на честь Пушкіна, Лермонтова, Бєлінського, Горького, Бажова… Названими не нами, а для нас. Назви вулиць на честь російських письменників поширились у Харкові ще за Російської імперії. А в Радянському Союзі увічнення важливих фігур у топонімах стало нормою впорядкування публічного простору. Як правило, це були фігури росіян.

Називаючи вулиці іменами своїх героїв, імперія маркувала власні кордони. Демонструючи, кому належить цей простір. Вона оточила нас світом своєї, російської культури, витіснивши натомість наші власні назви. Обплутала нас і наше місто вулицями, де викарбувані насправді чужі імена. Так імперія прагнула і прагне привласнити нас, переселити в іншу культуру… та зробити з українців росіян. Якщо у вас — у нас — нема власного, власних назв, то чи є ви — ми — узагалі? Їх не було раніше, та чи має так бути нині?

Ми можемо повернути своє. Попри численні спроби затерти і переписати культурну памʼять, наше залишилося при нас. Світ Пушкіних, Толстих і Достоєвських можна обернути на світ Куліша і Курбаса, Сковороди та Харківських романтиків. Час уже самим вирішувати, в якому місті ми хочемо жити, якими вулицями ходити. На вулицях імені кого цілуватись, гуляти, йти у власних справах. Час повертати власні імена", - йдеться в анонсі.

Відкриття вуличної виставки "Власні назви" відбудеться 29 липня о 14:00 за адресою Театральний сквер, вул. Сумська, 10.
 

Теми

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.