IN MEMORIAM: на війні загинув історик, журналіст Дмитро Рибаков

Дмитро Рибаков був кандидатом історичних наук, писав тексти на історичні теми.

Про загибель воїна повідомив режисер та військовослужбовець Олег Сенцов у Facebook.

"Війна продовжується та забирає кращих серед нас. Діма "Репортер" дивував всіх, спочатку своїм кругозором, знанням, а потім відвагою та мужністю. Ти ніколи не знаєш, як поведе себе людина в бою: хтось скисне, а хтось буде битися як лев. Він бився як лев, та загинув як герой. Друже, спочивай з миром! Далі доведеться працювати без тебе...", - написав Олег Сенцов.

Дмитро Рибаков до війни працював редактором і медіаконстультантом у виданнях Chas.News, Forbes Україна, LB, Українська правда.

Також Дмитро Рибаков був кандидатом історичних наук, часто писав тексти на історичні теми. Для "Історичної правди" Дмитро написав статтю "Чому і як треба переписувати історію України".

Після початку повномасштабного вторгнення Дмитро Рибаков встав на захист України у складі 47 Окремої Механізованої Бригади ЗСУ. 

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.