У Львові створять меморіальну майстерню Карла Звіринського

Ініціаторкою проєкту є громадянка Чабан, яка має на меті відновити та зберегти історичне приміщення, де працював митець.

Про це інформує Твоє місто. 

13 липня комісія культури, молоді, спорту та зовнішніх зв'язків Львівської міської ради погодила приватизацію творчої майстерні за адресою вул. Котляревського, 26, кв. 43 для створення меморіальної майстерні художника Карла Звіринського.

Громадянка Чабан звернулася щодо приватизації приміщення для створення меморіальної майстерні видатного педагога та митця Карла Звіринського. Там він раніше працював.

Депутати підтримали це рішення. Проєкт приватизації майстерні мають затвердити на сесії міської ради. 

Карло Звіринський народився 14 серпня 1923 у селі Лаврів,на Львівщині. Навчався у Вільній Українській Мистецькій Академії, згодом у Львівському художньому училищі на малярському відділенні у Романа Сельського,та у Львівському державному інституті декоративного та прикладного мистецтва (тепер Львівська національна академія мистецтв). 

У 1959 році Карло Звіринський створив підпільну школу для молоді, яка проіснувала майже 10 років. Особливу увагу митець приділяв вивченню досягнень світової культури та розвитку національної свідомості. В Школі Звіринського, крім живопису, композиції, вивчали історію України, світові мистецтво, літературу, музику, релігію.

З 1992 року - член Спілки хідожників України. З 1997 року – Заслужений діяч мистцетв України.

Помер 8 жовтня 1997 року, похований на Голосківському цвинтарі.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.