IN MEMORIAM: Помер український ілюстратор, графік, карикатурист Олександр Міхнушев

У віці 67 років помер ілюстратор журналів "Барвінок" і "Малятко" Олександр Мінхушев.

Про це повідомила палеогеографиня Наталя Герасименко у Facebook.

"Пам'ятаю його у 80-і молодим художником-графіком, редактором журналу "Барвінок". У ті часи ми, молоді ілюстратори, тільки починали свій творчий шлях. Саша був для нас недосяжною вершиною і вже тоді неперевершеним майстром в ілюстрації", — написала вона.

Ілюстрації та карикатури Мінхушева публікувалися в багатьох періодичних виданнях України, зокрема у сатирично-гумористичному журналі "Перець".

У 1970–1980-х роках Мінхушев був художнім редактором журналу "Барвінок". Пізніше ілюстрував журнали "Однокласник" і "Малятко". Також малював журнальні комікси, робив малюнки до словників. Ілюстрував книжки для дітей і підлітків, народні казки, оформив два томи пригодницько-фантастичного роману Сергія Оксеника "Лісом, небом, водою".

Художникові роботи можна переглянути на його сторінці в одній із мистецьких соцмереж. 

 
Колаж Суспільне Культура, Elena Dynnyk/Facebook, Natalia Gerasimenko/Facebook

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.