АНОНС: дискусія навколо книги Маріуша Зайончковського «Вєрховина 1945»

Дискусія відбудеться 12 червня на платформі ZOOM.

Про це інформує Інститут політичних досліджень Польської академії наук.

Лабораторія Річарда Пайпса запрошує на зустріч під назвою "Факти, міфи, сучасні історичні дискурси та інтерпретаційні суперечки щодо вчинення злочину та Національних збройних сил. Дискусія навколо книги доктора Маріуша Зайончковського "Верховина 1945".

Коли: 12 червня об 12:00.

Де: на платформі ZOOM.

Зареєструватися на подію можна за посиланням.

6 червня 1945 року, угрупування Народових Сил Збройних (NSZ) під командуванням Мєчислава Паздерського винищило 194 українці у селі Верховина Люблінського воєводства Красноставського повіту ґміни Сенниця-Ружана. Вони увійшли до села в одязі Війська Польського, що не викликало занепокоєння населення. Розвідавши місцевість, вийшли з села і повернулися, замордувавши 45 дорослих чоловіків і 149 жінок та дітей різного віку. Для вбивства була використана вогнепальна зброя, сокири, лопати, мотики.

У Польщі, бойовики організації NSZ на державному рівні вважаються борцями за незалежність, а всі військові злочини, вчинені ними – як "відплатні" та "захисні" акції.

В 1992 році президент Польщі посмертно нагородив Мечислава Паздерського Хрестом національного військового чину і Партизанським хрестом. 

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.