Вперше за сто років на Рівненщині з'явився ведмідь

Останнього ведмедя з популяції на Рівненщині застрелили у 1910 році.

Про це йдеться на сайті Район.in.ua.

На території рівненського Полісся лісівники сфотографували сліди, сході на ведмежі. Про це громаді із застереженням повідомив міський голова Вараша Олександр Мензул 24 червня. За три дні після цієї інформації науковці підтвердили – це таки ведмідь! 

За офіційними даними, останнього ведмедя з популяції на Рівненщині застрелили у 1910 році. Відтоді упродовж більш як століття про ведмедів тут було чути лише на рівні чуток. І тільки у 2021 році на території Рівненщини знову з'явився ведмідь. 

Вперше сліди ведмедя та результат його хазяйнування на місцевій пасіці помітили 24 червня у селі Озеро Каноницької громади Вараського району. А вже зранку 27 червня сліди побачили за 30 кілометрів – біля сіл Щоків та Сопачів у долині річки Стир, що досить близько до районного центру – міста Вараша. Звісти звір, як показують його сліди, пішов на південь по долині річки Стир.

Взагалі для рівненського Полісся поява ведмедя – рідкість. Популяція цих тварин тут зникла на початку 1900-х років, коли застрелили останнього з виду. 

З 2021 року ведмедів на рівненському Поліссі помічали тричі. Вперше звір зайшов у Рівненський заповідник в масив Переброди з Білорусі. Другий випадок спостереження – в колишньому Зарічненському районі біля Прип'яті. А ведмідь, який днями поламав вулики в Озері, це третій офіційний випадок на Рівненщині. 

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.