Селяни на Львівщині не давали знести пам’ятник колгоспниці через його схожість з Тимошенко

Для врегулювання конфлікту викликали поліцію.

Про це пише zaxid.net.

15 червня, під час демонтажу радянського пам'ятника у с. В'язова Жовківської громади місцеві мешканці перешкоджали ініціативній групі, обзивали їх і відстоювали його збереження. На думку місцевих, він зовсім не радянський, а навпаки нагадував їм сучасну політикиню Юлію Тимошенко. Для врегулювання конфліктної ситуації викликали поліцію. У підсумку цього дня у В'язовій таки демонтували колгоспницю, а також дві скульптури піонерів біля школи.

"Важка громада Вʼязової, в якій ціла купа памʼятників радянської доби. Громада, в якій чоловіки, які тут лишилися, захищають не Україну, а … колгоспницю. Довелося викликати поліцію", – написав депутат Львівської облради, член ініціативної групи ЛОВА з декомунізації Захар Миляник.

Цей пам'ятник встановили в селі приблизно тоді, коли там з'явився колгосп. Це типова скульптура в стилістиці соцреалізму: жінка, колгоспниця, яка несе на рушнику хліб. Через косу довкола голови місцеві люблячи називали її "Юлею".

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.