IN MEMORIAM: У боях під Бахмутом загинув снайпер, фотограф, син дисидента Роман Чорномаз

В перші місяці повномасштабного вторгнення він добровольцем відправився на фронт та став снайпером.

Про це повідомив історик, журналіст, прес-офіцер у 112 Бригада територіальної оборони міста Києва Андрій Ковальов.

"13 червня 2023 року на Бахмутському напрямку у бою проти російських окупантів загинув за Україну мій товариш, справжній український націоналіст, український активіст, журналіст, фоторепортер, а також багатолітній співробітник редакції газети "Наша віра", воїн "Легіону Свободи" Роман Чорномаз", - написав Андрій Ковальов.

Народився Роман в Умані на Черкащині в родині українських націоналістів. Батько Романа - Богдан Чорномаз - відомий український історик, дисидент і в'язень совецьких концтаборів, письменник і громадський діяч, член Української Гельсінської Спілки. Богдан Чорномаз сидів у сумнозвісній кучинській зоні номер 36, яку називали "Зона смерті", саме там був закатований Василь Стус.

Мати – Тетяна Чорномаз - відома активістка і борець за Незалежність України, багато років очолювала Черкаську обласну організацію "Свободи", нині волонтерка, яка допомагає війську.

Роман працював у Києві журналістом і фотокореспондентом у багатьох столичних інформагенціях. Багатолітній український активіст, захисник української мови, учасник всіх українських акцій у столиці, учасник Мовного майдану та Революції Гідності. Роман також був багатолітнім борцем за Автокефальну Українську Православну Церкву. Він верстав легендарну газету "Наша віра", яку видавав Євген Сверстюк.

Від першого дня війни Роман став снайпером і приєднався до батальйону "Свобода".

 

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.