АНОНС: виставка «Обереги з війни»

Національний музей історії України у Другій світовій війні запрошує на виставку "Обереги з війни"

Про це йдеться на сайті музею. 

У фокусі виставки – незвичайні історії звичайних предметів, що стали талісманами. Вони належали жителям України, які опинились у кривавому вирі соціополітичних катаклізмів середини ХХ ст. та сучасної агресії росії проти України. 

Солдатські обереги й родинні реліквії, ікони та молитовники, листи, дитячі малюнки, фото на пам'ять… Вони допомагали людям вистояти, вижити, пройти крізь лихоліття Другої світової війни, криваві жорна нацистської окупації та сталінських репресій і не втратити віру в справедливість. Вони супроводжують і надихають нас, сьогоднішніх, у боротьбі проти російського агресора за свою свободу й гідність, за незалежність і державний суверенітет.

Червоноармієць Григорій Дахненко дату появи на світ доньки Ліани вважав своїм щасливим числом. Вирушаючи на фронт, узяв із собою фотокартку дитини. На звороті щороку 11 квітня писав Ліані короткі побажання й зазначав місце свого перебування. "…1942 р. – бєлгородський напрям", "1943 р. – Сталінград", "1944 р. – Білоруський фронт", "1945 р. – Померанія"... У цей період батько не мав жодних відомостей про доньку. Спілкування з нею через світлину перетворило для нього звичайний фотопортретик на потужний оберіг. У 1945 р. вони нарешті зустрілися на рідному порозі. Нині 94-річну Ліану Дахненко Музей запросив стати почесною гостею презентації цієї виставки.

Юлія Павлова початок повномасштабного вторгнення росії зустріла в м. Боярка на Київщині. На власні очі бачила нальоти авіації окупантів, чула грім відсічі української артилерії та ППО. Упоратись із тривожним станом допомогли ляльки-мотанки – давній оберіг українців, символ добробуту, втілення духу предків, єднання родинних зв'язків багатьох поколінь. За народними віруваннями мотанка, зроблена під час війни, має найбільшу енергетичну силу, захищає від ворога. 

На виставці презентовано експонати з фондів Національного музею історії України у Другій світовій війні, Національного центру народної культури "Музей Івана Гончара", а також світлини з відкритих джерел. Стрижнем виставки є колекція предметів, які слугували оберегами нинішнім захисникам – учасникам російсько-української війни. Значну частину артефактів представлено для публічного огляду вперше.

Виставка проходитиме у просторі Нижньої Московської брами за розкладом:

Понеділок – п'ятниця – 10:00–19:00.

Субота – неділя – з 10:00–20:00.

Вхідна плата: для дорослих – 30 грн, для студентів і школярів – 20 грн. Ціна екскурсії: для дорослих – 50 грн, для студентів і школярів – 50 грн, англійською мовою – 100 грн.

 

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.