АНОНС: виставка «Обереги з війни»

Національний музей історії України у Другій світовій війні запрошує на виставку "Обереги з війни"

Про це йдеться на сайті музею. 

У фокусі виставки – незвичайні історії звичайних предметів, що стали талісманами. Вони належали жителям України, які опинились у кривавому вирі соціополітичних катаклізмів середини ХХ ст. та сучасної агресії росії проти України. 

Солдатські обереги й родинні реліквії, ікони та молитовники, листи, дитячі малюнки, фото на пам'ять… Вони допомагали людям вистояти, вижити, пройти крізь лихоліття Другої світової війни, криваві жорна нацистської окупації та сталінських репресій і не втратити віру в справедливість. Вони супроводжують і надихають нас, сьогоднішніх, у боротьбі проти російського агресора за свою свободу й гідність, за незалежність і державний суверенітет.

Червоноармієць Григорій Дахненко дату появи на світ доньки Ліани вважав своїм щасливим числом. Вирушаючи на фронт, узяв із собою фотокартку дитини. На звороті щороку 11 квітня писав Ліані короткі побажання й зазначав місце свого перебування. "…1942 р. – бєлгородський напрям", "1943 р. – Сталінград", "1944 р. – Білоруський фронт", "1945 р. – Померанія"... У цей період батько не мав жодних відомостей про доньку. Спілкування з нею через світлину перетворило для нього звичайний фотопортретик на потужний оберіг. У 1945 р. вони нарешті зустрілися на рідному порозі. Нині 94-річну Ліану Дахненко Музей запросив стати почесною гостею презентації цієї виставки.

Юлія Павлова початок повномасштабного вторгнення росії зустріла в м. Боярка на Київщині. На власні очі бачила нальоти авіації окупантів, чула грім відсічі української артилерії та ППО. Упоратись із тривожним станом допомогли ляльки-мотанки – давній оберіг українців, символ добробуту, втілення духу предків, єднання родинних зв'язків багатьох поколінь. За народними віруваннями мотанка, зроблена під час війни, має найбільшу енергетичну силу, захищає від ворога. 

На виставці презентовано експонати з фондів Національного музею історії України у Другій світовій війні, Національного центру народної культури "Музей Івана Гончара", а також світлини з відкритих джерел. Стрижнем виставки є колекція предметів, які слугували оберегами нинішнім захисникам – учасникам російсько-української війни. Значну частину артефактів представлено для публічного огляду вперше.

Виставка проходитиме у просторі Нижньої Московської брами за розкладом:

Понеділок – п'ятниця – 10:00–19:00.

Субота – неділя – з 10:00–20:00.

Вхідна плата: для дорослих – 30 грн, для студентів і школярів – 20 грн. Ціна екскурсії: для дорослих – 50 грн, для студентів і школярів – 50 грн, англійською мовою – 100 грн.

 

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.