Прокуратура відстояла у Верховному Суді статус об’єкта культурної спадщини будівлі у Рівному

Йдеться про одну з найстаріших будівель на території Рівного, яка розташована на вул. 16 липня і входить до палацового комплексу князів Любомирських

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Рівненська обласна прокуратура.

"Верховний Суд ухвалив рішення, яким приватному товариству відмовлено у визнанні протиправним та скасуванні розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації "Про взяття на облік об'єкта культурної спадщини", - повідомили у прокуратурі.

Це приміщення з 2010 року перебуває в оренді у приватного товариства. У 2019-ому розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації будинок, як об'єкт архітектури кінця XVIII-початку XX століття, занесене до переліку об'єктів культурної спадщини.

Орендар з таким рішенням не погодився і звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження.

Як уточнили в прокуратурі, заявлена вимога про скасування розпорядження голови Рівненської ОДА створювала загрозу пошкодження та/або втрати донесеної до нашого часу цінності будівлі з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду, а також збереження її автентичності.

Суд, врахувавши позицію прокуратури, закріпив за вказаною будівлею статус об'єкта культурної спадщини. Це, своєю чергою, обмежує можливості реконструкції приміщення та накладає на орендаря додаткові обов'язки щодо збереження пам'ятки.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.