Україна посіла 79-те місце у світовому рейтингу свободи слова

«Репортери без кордонів» (RSF) оприлюднили Всесвітній індекс свободи слова у 2023 році. Про це повідомляється на сайті організації.

Про це повідомляється на сайті організації.

Згідно з ним склали рейтинг 180 країн світу. Україна в ньому посідає 79-у сходинку.

"Розв'язаний Росією 24 лютого 2022 року збройний конфлікт ставить під загрозу виживання українського медіапростору. У цій інформаційній війні країна перебуває на передовій протидії експансії кремлівської пропагандистської системи", — йдеться на сторінці України в Індексі-2023.

агалом, як зазначено в описовій частині звіту Всесвітнього індексу, ситуація зі свободою преси є "дуже серйозною" у 31 країні, "складною" у 42 і "проблемною" у 55, тоді як вона є "хорошою" або "скоріше хорошою" у 52 країнах. Іншими словами, умови для заняття журналістикою погані в 7 країнах з 10 і задовільні лише в 3 країнах з 10.

Найкращі умови для роботи мають журналісти у Норвегії, Ірландії, Данії, Швеції, Фінляндії. Найгірші – у Туркменістані, Ірані, В'єтнамі, Китаї та Північній Кореї.

"Москва в рекордно короткі терміни створила новий медіаарсенал для поширення кремлівського дискурсу на окупованих територіях Півдня України. – йдеться у звіті. – Важка доля спіткала останні незалежні російські ЗМІ, заборонені, заблоковані та/або оголошені "іноземними агентами". Воєнні злочини, вчинені росією в Україні, стали причиною того, що ця країна має один із найгірших показників Рейтингу". У ньому росія посіла 164-те місце.

Минулого року в рейтингу свободи слова Україна посідала 106-у сходинку.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.