У Ризі демонтували памʼятник Пушкіну

У Латвії прибрали скульптуру Олександра Пушкіна з Кронвальдського парку в Ризі та передали його Музею Спілки художників.

 Про це повідомила Ризька міська рада.

Як виявилося, ще у 2009 році Рада зі збереження та розвитку історичного центру Риги та Державна інспекція з охорони культурних пам'яток не погодилися з розміщенням скульптури в парку Кронвальда. Організації рекомендували альтернативні місця для неї.

Але скульптуру все одно встановили, і досі Пушкін стояв у парку із порушенням нормативних актів. І лише у березні 2023 року Рада з питань пам'ятників Ризької думи підтримала його перенесення в інше місце.

До слова, сейм Латвії ще у 2022 році  постановив знести до 15 листопада всі пам'ятники, які прославляють тоталітарні режими.

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.