Київраду закликають перейменувати одну з вулиць на честь політв'язня і військового Геннадія Афанасьєва

У Києві подали петицію про перейменування вулиці Костянтина Заслонова на вулицю Геннадія Афанасьєва.

Про це йдеться на сайті Київської міської ради.

Відповідну петицію зареєструвала акторка Ірма Вітовська.

Авторка звернення закликала депутатів Київради перейменувати вулицю Костянтина Заслонова, який був співробітником НКВС, на честь "політичного в'язня Кемля, борця за український Крим", який воював у Київській, Харківській, Донецькій та Луганській областях Геннадія Афанасьєва. 

Геннадій Афанасьєв народився 8 листопада 1990 року у Сімферополі. Після окупації Криму Росією він став одним із фігурантів справи так званої "групи Сенцова", в межах якої російські окупаційні сили переслідували кримчан, що виступали проти анексії півострова.

Російські окупанти затримали Геннадія Афанасьєва 9 травня 2014 року. Він провів у російських катівнях 767 днів. Понад рік Афанасьєв просидів у Лефортівський в'язниці в Москві, звідки був етапований у в'язницю в Республіці Комі.

14 червня Афанасьєв був помилуваний президентом РФ Володимиром Путіним. Його та ще одного політв'язня Юрія Солошенка обміняли на журналістів Олену Глищинську та Віталія Діденка.

Після початку російського вторгнення в Україну Афанасьєв долучився до лав територіальної оборони Києва. 18 грудня він загинув у боях на Луганщині. 

Щоб підтримати петицію та гідно вшанувати ім'я Геннадія Афанасьєва на мапі Києва голосуйте в додатку Київ-Цифровий за посиланням.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.