АНОНС: «Повстання в ГУЛАГу: люди проти тоталітаризму»

25 травня в Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану відбудеться Міжнародна публічна зустріч «Повстання в ГУЛАГу: люди проти тоталітаризму»

Про це інформує Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану. 

Присвячена вона 70-річчю Норильського та Воркутинського повстань. 25 травня 1953 року в таборах радянського ГУЛАГу в Норильську розпочалося повстання вʼязнів. Через два місяці,19 липня 1953-го, повстали також вʼязні у Воркуті. Люди, увʼязнені радянським тоталітаризмом з політичних мотивів, у найбільш нелюдських умовах спромоглися на протест проти системи пригноблення. Вони апелювали до людської гідності та обʼєднували довкола спротиву тоталітарній машині людей різних національностей.

Українці відіграли у повстаннях знакову роль – вони були їх ініціаторами та активними учасниками.

У зустрічі візьмуть участь представники парламентів та урядових органів України й Литви:

- віцеспікер Сейму Литви Паулюс Сауґардас,

- голова Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв,

- постійний представник Президента України в Автономній Республіці Крим Таміла Ташева,

- заступник голови Українського інституту національної памʼяті Володимир Тиліщак,

- дослідники теми з України, Казахстану, Японії:

- співробітниця Українського інституту національної памʼяті, кандидат історичних наук Леся Бондарук,

- президент Асоціації україністів Японії, доктор історичних наук, доктор економічних наук Окабе Йошіхіко,

- професор Жезказганського університету імені Байконурова, доктор історичних наук Турганбек Алланіязов,

- а також ті, хто мав безпосередній досвід спілкування з учасниками Норильського та Воркутинського повстань:

- історик, викладач, онук лідера Норильського повстання Євгена Грицяка Тарас Романюк,

- головна редакторка газети "День" Лариса Івшина (участь уточнюється),

- режисер, автор документального циклу "Загадка Норильського повстання", лауреат Шевченківської премії та премії імені Василя Стуса Михайло Ткачук.

Модеруватиме зустріч Мрідула Гош, викладачка Києво-Могилянської академії, голова правління Східноєвропейського інституту розвитку.

Захід розпочнеться 24 травня о 17:00.

Місце: Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану (Київ, Майдан Незалежності, 18/2, Будинок профспілок, другий поверх).

Щоб відвідати зустріч офлайн, необхідна реєстрація за посиланням.

Дивіться трансляцію події на фейсбук-сторінках Інформаційно-виставкового центру Музею Майдану та Національний музей Революції Гідності • Maidan Museum

Організатори: Український інститут національної пам'яті, Національний музей Революції Гідності, Архів національної памʼяті, Національний університет "Києво-Могилянська академія".

 

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.