У Полтавській громаді перейменували ще 95 вулиць

19 травня на позачерговій сесії Полтавської міськради депутати затвердили нові назви для ще 95 вулиць, які полтавці обрали у березні 2023 року.

Про це йдеться на сайті інтернет-видання Полтавщина.

За рішення щодо перейменування вулиць з урахуванням правок проголосували 29 депутати.

У проекті рішення йде мова про другу чергу великого перейменування топонімів, що названі на честь російських та радянських подій, військових, партизанів та політиків.

Ватутіна – одна із майже сотні вулиць у Полтаві, для якої затвердили нову назву. Її перейменували на Української Повстанської Армії.

Вулицю Зигіна переназвали на честь загиблого під час повномасштабної війни капітана Володимира Кісельова. 

Однак із 99 топонімів, чотири все ще залишаються без затвердження:

- Вулицю Анатолія Кукоби, яку за результатами голосувань мають перейменувати на Подільську.

- Вулицю Маршала Бірюзова, яку за результатами голосувань мають перейменувати на Решетилівську.

- Вулицю Спартака, яку за результатами голосувань мають перейменувати на Війська Запорозького. 

- Вулицю Графа фон Гарнієра, яку за результатами голосувань мають перейменувати на вулицю Садівництва. 

Із повним переліком перейменованих вулиць можна ознайомитися тут.

 

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.