Польща проведе ексгумації польських жертв на території України

Прем’єр Польщі в розмові із Зеленським порушив питання ексгумацій, отримав "позитивну" відповідь.

Про це Прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький розповів в етері телеканалу Polsat, повідомляє "Європейська правда".

"Ми говорили про ексгумації (польських жертв Української повстанської армії – ред.). Ми вимагаємо права провести їх якнайшвидше, хочемо, щоб це відбулося ще в травні-червні. Сподіваюся, що цього разу українська сторона дотримає свого слова", – сказав він, додавши, що президент України "позитивно" відреагував на ці запити.

Питання відновлення пошуково-ексгумаційних робіт тривалий час було серед проблемних у польсько-українських відносинах.

У 2019 році президент України Володимир Зеленський пообіцяв скасувати введену попередньою українською владою заборону на ексгумації та пошуки останків польських жертв на території України, що стало відповіддю на знесення пам'ятника УПА у Грушовичах на Підкарпатті.

Перші пошукові роботи у Львові відновили у листопаді 2019 року. Українська сторона видавання наступних дозволів обумовила відновленням сплюндрованої у січні 2020 року могили вояків УПА у Монастирі. Знищену надмогильну плиту тоді відновили, але без списку імен воїнів УПА, які загинули у боях з радянським НКВС.

Нагадаємо, що Польща неодноразово порушувала свої зобов'язання щодо відновлення українських місць пам'яті, які зазнали вандалізму. Так, меморіальна дошка на горі Монастир біля Верхрати була сплюндрована ще у 2015 році. Восени 2020 року польська сторона "відновила" меморіальну таблицю на братській могилі вояків УПА, проте із неї зник надпис і прізвища та імена бійців УПА. На необхідності повернути імена на надгробну плиту наполіг Президент України Володимир Зеленський під час зустрічі з Президентом Республіки Польща Анджеєм Дудою 12 жовтня 2020 року. Але досі перелік загиблих вояків УПА на меморіалі на горі Монастир так і не відновили. 

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.