Академічний ліцей у Лубнах найменували на честь братів Шеметів

Лубенський академічний ліцей на Полтавщині найменовано на честь братів Шеметів, діячів Української революції

На позачерговій двадцять сьомій сесії восьмого скликання Лубенська міська рада ухвалила рішення "Про зміну назви Лубенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 Лубенської міської ради Полтавської області та затвердження Статуту Академічного ліцею імені братів Шеметів Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області у новій редакції". Так депутати підтримали звернення громадськості та клопотання Управління освіти виконавчого комітету Лубенської міської ради.

Володимир Шемет – найвідоміший серед братів. Навчаючись у Київському університеті Святого Володимира вступив у таємне політичне товариство "Братство тарасівців". Там він познайомився з Миколою Міхновським – політиком, який першим висунув конкретну ідею самостійності України. Був одним із засновників осередку цієї організації у Лубнах. 

У квітні 1906 року Володимира обирають депутатом до першої Державної думи (це був чи не єдиний кандидат, який пройшов до думи під суто національними гаслами); він входить до складу української фракції та бюро українського парламентського клубу. У 1917 його делеговано до Української Центральної Ради від Лубенської гімназії. Протягом 1919-1923 років Володимир Шемет був співробітником всеукраїнської академії наук, працював у комісії для складання словника живої української мови, збирав народні технічні терміни столярства, теслярства, будівництва.

У Полтаві ідеї "Братства Тарасівців" поширював Микола Шемет. Сергій Шемет - організатор товариства "Просвіта" у Лубнах.

Шемети заснували перші приватні україномовні гімназії на Лубенщині та Києві. А ще у вітчизняну історію увійшли як видавці першої україномовної газети на Лівобережній Україні "Хлібороб" (1905 рік). Згодом проти Володимира Шемета каральні органи російської імперії порушили кримінальну справу, а газету,  після виходу п'ятого номеру прогнозовано заборонили. 

У серпні 2021 року за ініціативи ГО "Лубни-Медiа", газети "Хлiбороб", краєзнавців та журналiстiв, за підтримки меценатів й Лубенської міської ради започатковано премію імені братів Шеметів. Нею нагороджують особистостей, що мають здобутки як журналiсти, лiтерататори, краєзнавці й популяризатори нацiонально -патрiотичного руху.

 

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.