США передали Україні старовинні артефакти, які незаконно намагалися ввезти з Росії

Сполучені Штати передали Україні предмети історичної спадщини, затримані митно-прикордонною службою США при спробі незаконного ввезення з РФ

Про це повідомила Оксана Маркарова, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США.

Офіційна церемонія передачі артефактів відбулася у посольстві України у США. Серед переданих речей: мечі-акінаки скіфської культури VI-V ст до н.е. (ареал поширення – лісостепова, степова частина України та АР Крим), крем'яна шліфована сокира III тисячоліття до н.е., що, за інформацією Інституту археології України належить до культури кулястих амфор, половецькі шаблі часів давньоруської держави ХІ-ХІІ сторіччя та багато інших.

"У Росії є давня традиція привласнювати собі те, що не належить їй. Разом з українською територією це ж саме стосується і нашої культурної матеріальної та нематеріальної спадщини, яка зараз по варварські розграбовується окупантами", - зазначила Оксана Маркарова.

Предмети старовини були виявлені в липні минулого року в аеропорту Кеннеді в Нью-Йорку. Зараз вони офіційно ідентифіковані та оцінені.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.